Він обхопив її обличчя руками, обережно торкаючись пучками пальців, щоб не зачепити рани, а коли його губи торкнулись її губ цього разу, вони були такими ніжними, майже невагомими. І цього разу вона відчула кайф, електричний розряд попід шкірою, але якось по-дивному втішливою була ніжність у цім поцілункові. Як колись, як у кухні на ранчо, тільки трішки обережніше. Вона досі жваво пригадувала той ранок і те, як усе змінилось опісля. Вона міркувала, чи не змінити темп, заскочивши йому на коліна та обвивши його ногами за стан, але вагалась. Було приємно просто так, як є. Вона намацала пальцями його кучері, бо це вже стрімко перетворилось на її звичку.
Він поцілував її в шию, ніжно шукаючи місця, де під шкірою бився пульс.
Прошепотів у її здорове вухо:
— Мене тільки одне бентежить.
— Одне? — видихнула вона.
— Окрім очевидного, звісно.
Його губи знову знайшли її вуста, так само обережно, але цього разу більш розвідувально. Уже майже десять років спливло, відколи її хтось цілував, але почувалась вона так, ніби те було давніше. Ніхто й ніколи її так не цілував, щоб уповільнювався час, її мозок завмирав, а електричний розряд…
— Хочеш знати, що саме? — спитав за кілька хвилин.
— Гм?
— Що мене бентежить.
— О, так, звісно.
— Ну, — мовив, припинивши цілувати їй повіки. — Я точно знаю, що відчуваю до тебе. — І знову її губи, шия. — Але я точно не знаю, що відчуваєш до мене ти.
— Чи це не очевидно?
Він відхилився від неї, не випускаючи її обличчя з долонь, і пильно й зацікавлено дивився на неї.
— У нас ніби однаковий рівень потягу.
— Згодна.
— Але чи ти відчуваєш щось більше?
Вона витріщилась на нього, не знаючи, на що саме він сподівається.
Він зітхнув.
— Розумієш, Алекс, я закохався в тебе, — він почав роздивлятись її обличчя, щоб збагнути її реакцію, а потім, насупившись, опустив руки їй на плечі. — І я бачу, що ти в це не віриш, але це правда. Попри те, що, можливо, моя нещодавня поведінка свідчила про інше, але в наших стосунках моєю кінцевою ціллю є не секс. І… гадаю, я хотів би знати, які в тебе цілі.