А усвідомивши, що наодинці, здригнулась. Вона підвелася надто стрімко, тому в неї почала боліти та паморочитись голова. Задні дверцята джипа досі стояли відчинені, а тепле вологе повітря важко опускалось на її шкіру. Деніела не було ніде, куди сягало око. Як і його сорочки, тому вона мала хутко й тихо попорпатись у своїх речах, аби знайти щось вдягти, перш ніж іти його шукати. Дурниця, але якщо їй доведеться наштовхнутись на ще один гурт убивць, вона не хотіла зустріти їх у найзношенішому бюстгальтері. Накинула завеликий светр, бо то було перше, що намацали її пальці, а не тому, що він відповідає погоді. Добувши ППК із сумки, запнула його ззаду за пояс. Вилазячи з розчиненої ляди, вона почула, як щось шелеснуло під ногою.

То була квитанція, на якій вона записала імейл. А під ним був ще один акуратний запис друкованими літерами:

«Забрав Ейнштейна на прогулянку. Скоро повернусь».

Вона засунула квитанцію в кишеню. Поволі рухаючись, вилізла з машини. Лола випросталась на тінистій ділянці, а поруч Деніел поставив їй харчів і води.

Вона почала калатати хвостом по траві, побачивши Алекс.

Принаймні, Лола тут, отже, навколо нікого немає. Зробивши ковток води, Алекс витерла піт із чола рукавами светра, а потому закотила їх так високо, як тільки закочувались.

— Я навіть не знаю, у якому напрямку вони пішли, — пожалілась вона Лолі, чешучи їй за вухами. — А ти не в формі, щоб вистежити їх, адже так, мала? Закладаюсь, що ти б хутенько вистежила, якби була на ногах.

Лола лизнула її руку.

Алекс була дуже голодна. Вона оглянула невеличкий запас харчів, що приніс Деніел, і взяла пакунок із солоними бубликами. Безперечно, сьогодні їй треба поповнити їстівні запаси, але вона так не хотіла залишати по собі слід. Звісно, вони могли б поїхати тисячами маршрутів у будь-якому напрямку. Але якщо хтось буде достатньо наполегливим, і на його боці буде трішки щастя, можливо, він би, склавши все докупи, помітив загальну схему. Наразі вона перебувала далеко від своїх пильно налагоджених пасток і добре обміркованих планів, а щодо Печери Бетмена — і поготів. У її активі є гроші, зброя, кулі, гранати, ножі, різноманітні отрути і хімічні сполуки, що тимчасово виводять людину з ладу, транспортний засіб для нападу та один блискучий охоронний собака. У пасиві має той таки транспортний засіб, якому потрібна увага, один кульгавий пес, її теж по-своєму кульгаве тіло, одне обличчя, що кидається у вічі, одне обличчя з ролика про розшук більш-менш нестаток харчів, даху над головою і вибору. А її емоційний пасив був навіть гірший. Вона не йняла віри в те, як багато проблем собі нажила за такий нетривалий час. Одна частина її прагнула, перемотавши все назад, повернутись у її затишну маленьку ванну, до непобитого обличчя та мереж безпеки. Зробити інший вибір у тій далекій бібліотеці, видаливши імейл.