— Скидається, що колись був, — сказала Алекс. — Скажи, що ти знайшов нікотинові пластирі.

— NicoDerm CQ. Один пакунок наполовину повний, а за ним ще три запечатані. Перевірю смітник.

Алекс нетерпляче чекала протягом нетривалої тиші.

— Підтверджено. Під рукомийником є використані пластирі. Я сказав би, що смітник регулярно спорожняють. Отже, він досі активно ними користується.

— Ліпшого годі й шукати, — продовжила Алекс крізь зуби. — Скористайся шприцом, позначеним цифрою три.

— Зрозумів.

Вона розчула, як тихо розстібнулася блискавка.

— Пильнуй, щоб рідина не потрапила тобі на шкіру. Впорскуй зі споду, щоб не залишилось помітних проколів.

— Я не ідіот. Скільки?

— Впорсни половину шприца.

— Він же маленький, ти певна? А, пусте, ти ж на цьому знаєшся. Як скоро він висохне?

— За кілька годин. Поклади у…

— Під верхній пластир, угадав? — Кевін обірвав: — Другий зі споду.

— Так, так спрацює.

Алекс почула, як Кевін задоволено гигикнув.

— Місію виконано. Вейд Пейс цілком заслужено став ходячим мерцем. Рушаймо до цілі номер два.

— Повідомиш, коли дістанешся до місця?

— Ні, не буду. Має бути менше двадцяти чотирьох. Побачимося вдома.

— Добре.

— Візьмись за свого поганця, Оллі.