— Вони саме так і діють, — відповіла Алекс повільно та спокійно. Ще до того, як Барнабі дав їй почитати відповідну інформацію, вона бачила подібну тактику в дії. — У суб’єкта був телефон з одним номером у контактах. Телефонуєш за ним і перевіряєш, яку інформацію можна в такий спосіб добути. І відстежуєш сигнал, який щойно створив. І знаходиш людину, яка була на іншому кінці дроту.

— Власне, знаходити ж нічого, хіба ні? — заохотливо спитав Деніел. — Ти викинула телефон. Він приведе їх лише до парковки, що не має до нас ніякого відношення.

— Так, телефон — це глухий кут, — погодилась Алекс. — Але якщо Кевін у них…

Деніел скривився, сумніваючись. Вал досі мала поблажливий вигляд.

— Гадаєш, вони вбили б його? — спитав Деніел майже пошепки.

— Це в кращому випадку, — просто відповіла вона, не знаючи, як підсолодити чи пом’якшити для нього ці слова. — Якщо він мертвий, вони його вже не скривдять. І ми в безпеці. А якщо він ще живий… — вона, глибоко зітхнувши, змінила тему. — Як я вже казала, нам час переїжджати.

Вал це не переконало.

— Ти справді гадаєш, що він продасть Денні?

— Послухай-но, Вал. Я б ніколи не сумнівалась у твоїх знаннях щодо всього, що має хоч якийсь стосунок до жінок. То твій світ. А це — мій. Я не перебільшую, кажучи, що всі ламаються. Байдуже, який Кевін сильний чи як сильно він любить брата. Можливо, знадобиться певний час, але він скаже, де ми. І заради нього самого, я сподіваюсь, що для цього не знадобиться багато часу.

Знадобиться, і вона про це чудово знала. Хай якими сповненими непорозумінь і проблем завжди були її стосунки з Кевіном, вона навчилась йому довіряти, пізнала його. Він би виграв для неї трохи часу, аби вона відвезла Деніела та Вал у безпечне місце. Частково через те, що він справді любить брата, а частково через свою гордовитість. Він ніколи б не видав легко Діверзу те, чого той прагне. Він би змусив їх добре попрацювати за кожне слово, що вони від нього почують.

Вона тішилася, що не їй довелось розколювати Кевіна. Бо була переконана, що він би став найважчою справою з усього, з чим вона стикалась. Якщо хто й здатен на таке — буквально забрати свої таємниці із собою в могилу — то тільки Кевін Біч. Можливо, він би зіпсував її ідеальний послужний список.

На мить вона жваво уявила, як Кевін лежить, прив’язаний до ультрасучасного столу в її колишній лабораторії, а вона стоїть, схилившись над ним. Як би вона діяла за цих обставин? Якби все склалось тільки трішки інакше — якби її суб’єкт із Пакистану не пробурмотів ім’я Вейд Пейс — картина, яку вона намалювала в уяві, могла б обернутись для неї на реальність.