Значить, на зворотній стороні медалі науково-технічної революції в Яблунівці появився отакий штришок, як шкідливі позитивні електрозаряди. Але нема такого зла, якого не можна обернути на благо. Отож за прикладом народного умільця й чудотворця Хоми люд активно заземлявся на всіх ввірених йому об’єктах, позбавлявся електричних вольтів, лікуючись від неврозів, головного болю, серцево-судинних захворювань, дражливості, кепського сну та швидкої втомлюваності.
РОЗДІЛ СОРОК СЬОМИЙ,
у якому Хома, не стомлюючись експериментувати, й далі йде попереду науково-технічного прогресу, вражаючи уяву звиклої до чудес Яблунівки, й наводиться розмова голови колгоспу «Барвінок» зі старшим куди пошлють про невидимців, про видиме й невидиме в нашому житті
у якому Хома, не стомлюючись експериментувати, й далі йде попереду науково-технічного прогресу, вражаючи уяву звиклої до чудес Яблунівки, й наводиться розмова голови колгоспу «Барвінок» зі старшим куди пошлють про невидимців, про видиме й невидиме в нашому житті
Подеколи науково-технічна революція в Яблунівці викидала такі несподівані колінця, що, скажімо, куди тим допотопним часам, коли з доброї рибки та варили погану юшку чи коли за добре ніщо брали добрі гроші, як за перець.
Голова колгоспу «Барвінок» у той день золотої осені у своєму кабінеті розмовляв по телефону з районом. За вікном поривчастий вітер зривав із дерев жовте й вишневе листя, котив полум’яними кругляками по землі, ворушив цілі замети під парканом. У відхилену кватирку віяло терпкими оцтовими пахощами зів’ялого зела, як раптом двері кабінету рипнули й відчинились. Михайло Григорович, дивлячись в осіннє вирування за вікном, по якійсь хвилі обернувся, сподіваючись, що зайшов хтось із відвідувачів, проте нікого не побачив. «Протяг у коридорі, та ще такий вітрюган біснується», — подумав, і далі розмовляючи з районом.
Двері так само обережно зачинились, як і відчинились. Голова колгоспу, тримаючи телефонну трубку біля вуха, несподівано сам для себе звівся за столом. Ти ж гляди, який вітер!..
Тонесенько скрипнула дошка підлоги біля порога, далі скрипнула дошка біля обкладеної кахлями грубки, де стояв стілець. І начебто прогнулось дерматинове, поцятковане жовтими капелюшками цвяхів сидіння стільця. Михайло Григорович, відчувши раптовий холодок у спині, сказав собі подумки, що не вірить ні в яку нечисту силу, а тому розмовлятиме з районом скільки схоче і не панікуватиме, наче хлопчисько.
Так затявшись, Дим гомонів і гомонів у трубку. Зі стільця, на якому під кимось невидимим прогнулось дерматинове сидіння, почувся сухий кашель!..