— Скажіть мені, мадемуазель, як ви гадаєте, що ви там знайшли? У Гробниці?

— То — місце, звідки виходять духи, — почула Леоні власні слова, знаючи, що вони є правдою.

Беяр мовчав. Здавалося, його мовчання тягнутиметься безкінечно. Та нарешті він озвався.

— Раніше ви питали мене, чи вірю я в привидів, мадемуазель. Існує багато їх різновидів. Є такі, що не мають спокою через завдане ними зло, і через те вони мусять прагнути прощення або спокути. А є такі, що постраждали від завданого їм лиха й тому мусять знайти посередника, вершителя справедливості від їхнього імені.

Він глянув на неї.

— Ви шукали карти, мадемуазель Леоні?

Вона кивнула й відразу ж пожалкувала, бо раптом кімната закрутилась і захиталася.

— Але я не знайшла їх.

Леоні замовкла, бо раптом їй стало зле. Її шлунок занив, його крутило, наче вона опинилась на кораблі під час шторму.

— Усе, що я знайшла, — це аркуш із нотами для фортепіано.

Її голос звучав приглушено, наче з-під води.

— Ви забрали його з гробниці?

Леоні уявила, як вона засовує аркуш із нотами в кишеню, як вискакує геть із каплиці й біжить, нажахана, крізь сутінковий ліс. А потім укладає аркуш між сторінок книги «Таро».

— Так, — відповіла вона, наче спіткнувшись об це слово. — Забрала.

— Слухайте-но, Леоні. Ви — сильна й мужня дівчина. Forca е vertu. Гарні риси, якщо розпоряджатися ними мудро. Ви здатні на любов, і це добре. — Із цими словами Бояр глянув через стіл на Анатоля, а потім кинув побіжний погляд на Ізольду. — Боюся, що попереду у вас — великі випробування. Ваша любов випробовуватиметься на міцність. Вас закличуть до дії. І вашої допомоги потребуватимуть живі, а не померлі. Повертайтеся до гробниці тільки — тільки! — у разі крайньої потреби.

— Проте я…

— Раджу вам, мадемуазель, повернути книгу «Таро» до бібліотеки. Забудьте все, що ви там прочитали. У багатьох сенсах то є дійсно захоплива та спокуслива книжка, але поки що ви мусите викинути все це з голови.

— Мосьє Беяр, я…

— Ви сказали, що сумніваєтеся, чи слушно зрозуміли слова в цій книзі. — Старий помовчав. — Слушно, Леоні. Ви зрозуміли їх дуже добре.

Леоні вразило те, що Беяр назвав її просто на ймення.