— Валя, — тихо повторив він і раптом усміхнувся, — дуже добре, я цілком згодний. Хай буде Валя, вона прекрасний льотчик.

Літаки Крайнєва завжди випробовував пілот Марченко, але кілька місяців тому його призвали до армії, і, звичайно, найкращим пілотом в інституті була Валя. Кращого вибору Валенс і не міг зробити.

Директор дописав, показав Юрію перелік випробувань, які мав пройти крейсер, і наказ було підписано.

— Що ж далі сьогодні будемо робити? — запитав Валенс, ховаючи свої папери.

— Далі? — перепитав Юрій і на мить замислився. — Далі… От дивне становище. Крейсер закінчено, а нового ще нічого не почато. Що ж будемо робити нині ввечері, Адаме Олександровичу? Ганна поїхала на завод. Проведемо разом вечір чи в тебе якісь інші плани?

Валенс простяг руку до невеличкого бювара, який лежав на столі, і взяв звідтіля кілька різноколірних папірців.

— Ану, поглянемо, куди можна сьогодні піти, — сказав Валенс, роздивляючись запрошення і програми. — Отже, пас запрошують на урочисте засідання в Академію наук.

— Не хочеться, — відгукнувся Юрій.

— На лекцію.

— Відмовити. Сьогодні не хочу.

— В палац фізкультури.

— Далі.

— Почекай. Чому далі? Давай справді підемо в палац фізкультури. Сьогодні відкриття зимового басейну для плавання і змагання, Це дуже цікаво і, головне, красиво.

— Не думаю.

— А давай все-таки поїдемо. Ти не жалкуватимеш.

Крайнєв погодився явно неохоче. Сперечатися з Валенсом він взагалі не любив. Вечір вільний. Чому не спробувати?

Через кілька хвилин вони вже їхали яскраво освітленою Червоноармійською вулицею. Палац фізкультури був недалеко. Зовні це була присадкувата і непривітна будова, що нагадувала на перший погляд ангар: Крайнєв пожалкував, що приїхав.

Вони зайшли, роздяглися у маленькому гардеробі, пройшли вузькими сходами до непоказних дверей, і раптом Крайнєв тихо ахнув від несподіванки і захоплення.

У величезному високому залі, чітко окреслена на підлозі мармуровим прямокутником, переливалася мерехтливими бліками зеленкувата, на диво прозора вода. Вона була така прозора, що візерунки, викладені на дні басейну з кольорового мармуру, було видно до найменшої дрібниці. Все було білим у цьому залі, тільки вода світилася зеленкуватим вогнем і вабила до себе непереможно. Високі трибуни здіймалися вгору аж до самої стелі. Весь басейн здавався палацом дивної, чистої краси.

В першу хвилину Крайнєв навіть говорити не міг від захоплення. Валенс усміхнувся, поглядаючи на свого друга. Вони пройшли і сіли в невеличкій ложі, зовсім близько від вишки для стрибків, яка здіймалася над прямокутником води, струнка і ажурна.