— Я страшно невдало виступала сьогодні, — говорила Валя, — ви, Крайнєв, так несподівано мене покликали, що я навіть розгубилася і мало не впала з вишки.

Всі разом вони сіли в машину. Після недовгої мовчанки Крайнєв сказав:

— Мушу привітати вас, Валю, сьогоднішнім наказом директора вас призначено випробовувати крейсер.

Хвилину Валя мовчала. Вона просто не в силі була вимовити жодного слова.

— За це я мушу дякувати вам? — у стриманому запитанні Юрій відчув цілу зливу радості.

— Ні, Адаму Олександровичу.

Валенс промовчав, ховаючи посмішку.

РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ

РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ

Крейсер стояв на широкій бетонній площадці біля експериментального цеху. Це була блискуча срібна машина — моноплан з низько поставленим крилом. Металеві гвинти стояли на своїх звичайних місцях. Потужні мотори мали приводити їх у рух. Вони могли працювати на великих висотах.

Кабіну крейсера було розраховано на трьох чоловік. Два пілоти і штурман. Кабіна закривалася герметично. Компресори і кисневий апарат забезпечували в кабіні нормальний тиск і склад повітря.

Майже все було готове для перших випробувань. За останні дні Марина відходила від крейсера тільки для того, щоб трохи поспати. Незабаром мав приїхати Крайнєв і інженери з інституту. Тоді розпочнеться випробування. Марина хвилювалася. Давно вже забула вона прогулянки в степ. Майже не доводилося бачитися їй з Берг — до крейсера допускали небагатьох. Конструктору Берг нічого взагалі було робити в експериментальному цеху, тільки інколи зустрічалися вони в головній конторі, але розмовляли дуже мало. До того ж Берг останнім часом не виявляла ніякого інтересу ні до крейсера, ні до Марини.

Але от всі роботи було закінчено, і Соколова повідомила Валенса і Крайнєва, що можна починати випробування.

* * *

Того дня Андрій Васильович Бабат працював до пізнього вечора. У нього останнім часом збиралося все більше і більше невідкладної роботи.

Багато минуло часу відтоді, як Бабат востаннє бачив Віру Михайлівну.