Ота ще хвилину міркував, а тоді розпустив кілька стібків у поясі штанів, склав одну банкноту в довгу вузьку смужечку і застромив її за підкладку. Впевнившись, що вона не випаде, другу залишив під ніжкою шафи. Бездоганною схованкою це назвати не можна було, однак іншого виходу він не бачив.

Вийшов надвір. Було душно, і йому нестерпно захотілося випити італійського вермуту, яким його недавно пригощав пан Лукас. Пішов до Сі Омара просити дозволу поїхати до ель-Бадіра по обіцяний килим. Оскільки йшлося про пана Лукаса, Сі Омар не заперечував і зрештою позичив Оті свій легковий автомобіль.

Сідаючи в машину, Ота почув тихе хихотіння гаремних красунь і, глянувши вгору, побачив на мить смагляве обличчя, кругле, як кавун. Та він швидко опустив очі, бо вже знав, чого вимагає арабська пристойність. Виїхав на шосе. Ліворуч лежав Високий Атлас, довгий, укритий снігом крокодил. Повз авто бігли пальми, сотні пальм, сотні гонщиць із розкуйовдженими косами. Ота зупинився перед крамницею на площі й купив пляшку вермуту. Йдучи до машини, подумав, що, раз він уже тут, то, мабуть, варто завернути до Лукаса… й раптом побачив Мерсьє: той стояв простоволосий перед своєю канцелярією й заточував червоного олівця.

— Добридень!

— А, добрий день, — усміхнувся Мерсьє й витер червоні пальці об штани. — Заходьте, Базілю, ви тут у мене ще не були. Що це ви несете? Щось добре?

— Вермут. Можемо його відкоркувати. Чарка у вас знайдеться?

— Ні, ні, що ви. Я взагалі пе п'ю, а тим більше на службі. Та все ж я вдячний вам. Ви хороший хлопець.

— О боже… — зітхнув Ота й пильно подивився в його гарні сірі очі. — Пане. Мерсьє, що таке ганжа чи кіфі? — запитав він раптом.

— Ах! — Мерсьє підняв руки і знову опустив їх на стіл так, що долоні гучно ляснули. — Невже ви маєте з цим щось спільне?

— Ні. Просто я випадково почув це слово і…

— Тримайтеся від цього якнайдалі, пане Базіль! — урвав його Мерсьє і насупив брови. — Я вам добре раджу. Це дуже небезпечні іграшки. Ганжа ще гірша, ніж кіфі.

— А це не одне й те саме?

— Ні, — похитав головою Мерсьє. — Хоч. і те, й те отрута, але кіфі не така небезпечна. Це, власне, висушена конопля певного виду, яку курять місцеві. Вона шкідливо впливає на зір, і вживати її, звичайно, суворо заборонено. А ганжа — це концентрований наркотик, який жують і їдять. На Сході його повно. Ми довго не знали цього лиха, проте останнім часом воно починає ширитися й тут. Найгірше те, що місцеві мають схильність до вживання ганжі, і їхній організм майже не опирається цій отруті — за два роки здорова людина перетворюється на руїну, стає напівбожевільною. Ось що робить з людиною ганжа.