— Отже, ви Васіліс Патрідіс. Народилися в Корінфі двадцятого липня тисяча дев'ятсот восьмого року, за фахом маляр, — прочитав комісар у його паспорті. — Де ви працюєте?

— У Сі Омара Тазі.

— Ким?

— Механіком, — відповів Ота. — Але повторюю; це помилка, і я чекав…

— Хвилинку, — перебив його комісар. — Відповідайте тільки те, про що я вас питаю. Де ви взяли цей гашиш?

Ота мовчав. Сказати правду означало втопити Сі Омара. Не сказати правди означало втопити себе.

— Я ще раз вас питаю: де ви взяли цей гашиш?

— Я не знаю, чи це гашиш. Це ще не певно, — відповів Ота. — Саме тому я й чекав на пана Лукаса…

— Про це я вас не питаю! — гримнув комісар. Він узяв одне кружальце, зліпив з нього конус і, поставивши на стіл, запалив, як різдвяну свічку. Конус горів чадним полум'ям. Комісар закивав головою. — Це чистий гашиш. Ну що, признаєтесь нарешті, де ви його взяли?

— Так. На фабриці Сі Омара. Там його виробляють.

— Та що ви кажете! — здивувався комісар. Він дивився на чорну смужку диму, яка вилася вгору оксамитовою стрічкою, скручувалася на кіпці й тремтіла. — Отже, на фабриці Сі Омара. Ви усвідомлюєте, що висуваєте проти нього тяжке звинувачення?

— Так. Але я ще раз повторюю, що це велике непорозуміння…

— Гарне мені непорозуміння! — засміявся комісар. — Мовчіть, прошу вас, мовчіть! Виведіть його!

Двоє жандармів схопили його під пахви. Ота встав.

— Пана Лукаса! — закричав він. — Викличте пана Лукаса з ель-Вадіра! Він вам підтвердить!..

— Виведіть його! — заревів комісар.

— Пана Лукаса! — верещав Ота, коли його тягли геть.

Потім Ота сидів у камері, обхопивши голову руками, і його брав страх, хоч він і не боявся. Ні, ве боявся. Казав собі, що не боїться, що не повинен боятися, що не має чого боятися. «Пан Лукас прийде. Він не може не прийти. Все пояснить, і Сі Омара арештують, а мене випустять. Як тільки прийде пан Лукас…»

Увечері йому принесли юшку і хліб з котлетою. Юшка була смачна. Він чув жахливі речі про тюремну юшку, але ця була смачна. Котлета теж. І постіль була цілком пристойна, чиста, без блощиць і вошей. Все тут було добре…

Тільки б прийшов Лукас! Йому страшенно не пощастило…