Радж поплив до тієї сітки, що між правим катером і глісером. Почув знову гидку лайку Судзіра й оглянувся: Судзір і сам уже летів з борту головою вниз. Попливе, мабуть, до лівої сітки. Дурень, не багато зробиш під водою без маски, без акваланга, без ножа.

Де багато рульових, корабель потрапляє на мілину. А де жодного немає — сідає ще швидше. Усі борються з дельфінами, навіть трохи зарано почали це робити, а треба було звужувати обхват, вартувати щілини-пролази до останньої миті. Коли вивільнив дельфіна і виплив на поверхню, на таль-блоках і шлюп-балці висіло ще по дельфіну, а ловці кричали один одному: «Не туди!.. Скоріше!.. Не пуска-а-ай!!! Тікають!» Викрикував щось і Крафт, перегнувшись з борту. А дельфіни стрімко, мов стріли-торпеди, розштовхуючи людей, летіли повз борт «матки» на волю.

А де ж Судзір? З ловцями його не було, на катер він не міг так швидко вилізти… Глянув на сітку між лівим катером і глісером — поплавки її безладно, не в ритмі хвиль стрибали на воді. Радж одразу пірнув і навскоси поплив до середини сітки. Побачив два тіла, людини й дельфіна, вони вовтузилися кожний окремо, хоч і близько одне від одного. Спочатку до людини…

У Судзіра були витріщені від напруги і страху очі, перекривлене гримасою обличчя. Зачепився пряжкою ременя за сітку, порізав навіть пальці, рвучи її, — звивалися струмочки крові. А зараз спробував розстебнути ремінь, скинути штани, але й це не виходило. Радж вирвав загубник з рота, підніс до його губів. Судзір зметикував: випустив повітря з легенів, ухопив загубник. Затиснув собі ніс і зробив кілька глибоких судорожних вдихів і видихів. Але розум його ще не працював як слід, бо коли Радж показав йому пальцем — «Віддай назад! Потерпи, я допоможу…», той і не думав віддавати загубник. Радж сам уже задихався, але ще кілька секунд витерпів би, якби треба було тільки випливти наверх і все. Але випливти не можна було, вони були вже взаємозв'язані, залежали один від одного. Радж зігнув ногу, вихопив з піхов крис… Судзір перелякано випустив загубник, і Радж швиденько сам двічі вдихнув і видихнув. Полоснув ножем по сітці, обрізуючи міцні нитки, вивільняючи Судзіра. «Наверх!» — штовхнув його під зад. Судзір судорожно запрацював руками й ногами — ривками, безладно, — почав випливати.

Ще раз пустив крис у хід, визволив дельфіна. Застряв він у тій дірці, що зосталася від дельфіненяти, застряв глибоко — сітка в'їлася в тіло між грудними й спинними плавцями. Не схотів тягнути його назад у загородку, ляснув по спині — пливи на волю, герою!

Виплив наверх, підтримав Судзіра: той кашляв і ледве тримався на воді.