— Почекаємо трохи, може, скоро вернеться, — сказав Радж про Янга і пішов у комірчину.

Двері залишив навстіж. За день назбиралося стільки духоти, що хоч копру суши. Вдихаєш повітря, і здається, що воно обпікає все зсередини. Припав до банки з прісною водою, але вона була така тепла й несмачна, що стало нудно.

«Бісів син… Гроші так і лежать, по продукти не ходив», — Радж підняв зі столика п'ять доларів, які залишив уранці Янгові, сунув у кишеню.

Потоптався трохи, не знаючи, що робити, і вийшов на двір, сів на лавку під кущами. Сидів, то нагнувшись і підперши рукою щоку, нервово подригуючи ногою, то відхилявся на спинку, втупивши очі в небо. Чогось дедалі дужче спирало в грудях, серце смоктав тривожний біль. «Куди він міг подітися? Хво-о-ренький… Цікаво, вудки на місці чи ні?» — підвівся, пішов у комору, глянув на стіну над компресором, де вони звичайно висіли. На місці! Пробіг очима по аквалангах — одного немає. «Не може бути!..» — почав ще раз оглядати. Виявив, що не вистачало не тільки акваланга, але й комплекту балонів. «От воно що-о-о… А може, Судзір узяв, до себе затягнув? Свого не приніс, а взяв два. Треба запитати Судзіра!» — вискочив стрімко, але двері зачинив і примкнув.

Судзір десь у Крафта. Одразу, як тільки познімали дельфінів з катерів, з м'яких поролонових підстилок, пустили в басейн, Судзір з Крафтом зачинився в його кабінеті. Не вдвох, повів Судзір з собою ще й одного з ловців. Понад годину вже сидять, а малий катер чекає того ловця, гойдається на прибої біля входу в затоку. Важка, мабуть, у них розмова, притиснули Крафта з оплатою до стіни…

Уже ногу поставив на приступку сходів — і роздумав. Ні, до Судзіра піде в останню чергу. Якщо він не брав акваланга і запасних балонів, то ошаленіє. Та й не треба, щоб і Крафт дочасно знав, що з комори пропадають акваланги. Пішов за греблю, побрів біля самої води, придивляючись до піску, і нічого не помітив підозрілого. Отак і на мисі Кіптюра — ні слідочка, був уже приплив і все злизав.

Вернувся назад до комори. Постояв, потоптався — пішов шукати тітку-двірничку. Певно ж, ходила парком, виходила до затоки, а раптом щось бачила?

Ні, тітка нічого не бачила. Навіть образилась, що запитав:

— Тільки що Абрахамс лаяв за човна, доповідну збирається подавати Крафту! А ви ще и про хлопчика!

Дурень зрозуміє: між пропажею ялика і пропажею балонів, акваланга є прямий зв'язок. Янг узяв і те й друге, кудись вирушив. А куди? Чому досі не вернувся? День закінчується, можна і наплаватись, і риби наловити… «Риби! Вудки ж на місці… Ну я ж йому покажу рибу, покажу плавання! Дорослих не пускаю самих плавати, неодмінно супроводжую, та ще й штоками озброюю. А тут… І я добрий дурень… Треба було все розказати про підводне плавання. Особливо техніку безпеки утовкмачити в голову… Він ще не знає, чим загрожує глибина людині. Оп'яніння глибинне може бути після шістдесяти метрів. Невже Янг лазив на глибину? А може, вибрався за рифи, згубив весла і погнало у відкрите море?»