Натача нахилилася, затуливши обличчя руками, затряслася в плачі.
Розділ третій
Розділ третій
1
Штовхани були не грубі, але сильні, тривалі, більше під груди і живіт, іноді діставалося по бороді й по носі — трохи не спускали юшку. Це тоді, коли глибоко занурювався обличчям і міг знову вдихнути води. Янг ще не опритомнів добре, але вже відчував, як горло відпустила спазма-судорога, як страшенний, з блювотою кашель роздирав пазурами горло й бронхи. А коли зміг сприймати трохи більше, відчув біль у грудях, у животі, в черепі. Німим болем нили суглоби, тупо смикали м'язи на руках і ногах, щемливий свербіж перебирав шкіру. Між литкою і кісточкою на лівій нозі пекло, як вогнем — шкіра там, певно, була зідрана.
«Пху-ух-х! Ф-фуш-х-х… Ху-ф-ф… — здається, почув крізь шум дивні й дуже знайомі звуки. Захитав, затряс головою, щоб вилилася з вух вода, і з правого вуха витекла тепла струминка. «Пфу-ух!» — почув уже виразніше. Спробував сам поворушити руками й ногами, щоб триматися на воді. Так, він був на воді, а не під водою… На воді! Притому вода здалася теплішою, ніж в озері, на глибині. Але цього тепла було так мало для його переболілого, змученого тіла!
на під На воді!Стулив губи, затиснув ніс, спробував продути вуха, роблячи ковтальні рухи. Важкі видихи і праворуч і ліворуч, чув і свист, і скрип, і якесь мекання чи бурмотання. «Дельфіни?! — пробилося крізь біль і каламуть у голові. — Зі мною дельфіни?!» Махнув кілька разів саженками до найближчого «Хуф-фх!», і долоня ковзнула по гладенькому, наче відполірованому, холодному тілу. Провів долонею, намацав спинний плавник. За його розміром зрозумів: не на дорослого дельфіна натрапив він, а на малюка. І не тікав він від Янга, а дужче запрацював хвостом, як тільки відчув, що взялися за плавник. Можна було трохи підгрібати лівою рукою, допомагати дельфіненяті, але в Янга було ще так мало сили!
Куди ж везе його малюк? Де Янг опинився? На тому світі, напевно. Пригадалося, як топився, як помирав на дні озера, як засмоктував його водяний вихор… Справді, тільки на тому світі може бути така непроглядна темрява, без жодної зірочки над головою. Але чому тоді він усе відчуває, як живий? Янгові болить, як живому, а на тому світі повинна бути тільки легкість і насолода для душі й тіла, цілковита нірвана. Щоправда, тільки для праведників, для тих, хто ніколи ніякого гріха не допускався. А які гріхи за дванадцять років життя мав він, що Вішну розгнівався і шпурнув його в пекло, в темряву?
Вода здається не чорною, вона, як розведене молоко, там-сям навіть пробігають якісь іскринки чи крапки… Отже, і на тому світі є море і дельфіни?!