З того часу, як став резидентом, Криж розпочав полювання на Горгулю. Маючи такого агента, можна знати майже всі залізничні таємниці Закарпаття, цих головних радянських воріт на Угорську рівнину, в Австрію і Чехословаччину.

Вивчивши Горгулю, його характер, смаки і звички, його минуле, Криж зрозумів, що помічник начальника станції вразливий у найголовнішому: він був неправдивим і трохи боягузом, приховував своє походження. Щоправда, зараз він користується непоганою репутацією. Любить працювати. Не базіка і не хвалько. П'є в міру і переважно домашнє вино — продукт присадибного виноградника. До грошей не жадібний. Дружину має скромну і просту. Друзів у нього мало, і всі такі самі, як і він: не мають ніяких даних, необхідних кандидатові в агенти. Але ця обставина не збентежила резидента. Агентами бувають не тільки відверті негідники, люди, які морально опустилися, продажні душі. Агентом можна зробити і цілком порядну людину, яка приховує деякі колишні гріхи. І ця так звана порядна людина являє собою набагато більшу цінність для розвідки, ніж який-небудь покидьок. Коротко кажучи, Криж почав думати і гадати, як можна у найкоротший строк завербувати Василя Петровича Горгулю. Придумав досить простий спосіб.

Одного вечора, дізнавшись, що Горгуля вирушив на прогулянку на своєму «Москвичі», Криж сів на велосипед і помчав за місто, на дорогу, що йшла з Явора в колгосп «Червона поляна». Їздячи туди й сюди по глухій польовій дорозі, він чекав повернення Горгулі. Майор повертався додому пізно вночі. Місцями дорогу затуляв легкий туман. Дощ, що недавно пройшов, зробив вузьку колію слизькою, небезпечною навіть для професіоналів-шоферів, а не тільки для любителів, яким був Горгуля. На цьому і побудував свій рискований розрахунок Криж.

Він їхав, не озираючись, узбіччям дороги, по внутрішній кромці кювету. Світло фар «Москвича» упиралося йому в спину, добре освітлюючи дорогу. Під'їхавши ближче до велосипедиста, не певний у своїх силах, шофер зменшив швидкість. І на це розраховував Криж. Коли праве крило машини порівнялося з плечем Крижа, пін різко вивернув руль і несамовито закричав, розраховуючи смертельно налякати водія. Велосипед ударив у фару, розбив скло, зробив вм'ятину в крилі. Падаючи на землю, Криж ухитрився так приземлитися, щоб вимазати обличчя грязюкою, але не пошкодити ні своєї голови, ні ребер, ні кісток. Витягнувшись на мокрій дорозі, він чекав, що робитиме Горгуля. Сподівався, що той не зупиниться, втече. Може, звичайно, і спробує допомогти збитому велосипедистові. Криж передбачив і цей варіант. Він не дозволить собі допомогти. Симулюючи нестяму, підведеться з землі і, сповнюючи нічні поля криками насмерть переляканої людини, побіжить по зеленіючій озимині, зникне з очей Горгулі. Як в першому, так і в другому випадку власника «Москвича» можна шантажувати. В першому випадку на тій підставі, що вбив, мовляв, людину і втік. В другому випадку: збитий велосипедист у запалі, мовляв, схопився, пробіг метрів чотириста від дороги, потім упав, сяк-так доповз додому і там, на руках у рідного сина, попрощався з життям. Вмираючи, він, начеб, розповів, як його збила машина з жовтим номерним знаком «УЧ 13–99».