По її обличчю Волошенко зрозумів, що «вечір пісні і танцю» не відбудеться.

— Невдача? — спитав він.

Олена кивнула головою.

З воріт застави вийшов черговий. Гучним голосом він скомандував:

— Федоров, Чистяков, Тюльпанов, Волошенко до начальника застави!

Він назвав прізвища всіх прикордонників, що були на галявинці, пропустив лише Смолярчука.

Один за одним пішли, попрощавшись з дівчатами, Чистяков, Федоров, Волошенко, Тюльпанов. Зникли і дівчата, їх сміх уже долітав з нижньої, прибережної частини саду, густо закритої туманом. На галявині залишились Смолярчук і Оленка, яку він затримав. Вона стояла між деревами на зеленому росяному килимі, в білому квітчастому платті, в білих туфельках, у білих підкочених шкарпетках, з великим цукристим намистом на шиї, з атласною білосніжною хусткою на світлому волоссі, сіроока, білозуба, — як квітуча вишня, як рідна сестра всім цим яблуням, черешням.

Очей не міг відірвати від неї Михайло Смолярчук, все дивився і дивився. Кохав він її і раніше, але тепер… Якою вона буде гарною жінкою!

Олена мовчала, то перебираючи намисто, то розгладжуючи на голові хустку. Вона чекала, коли ж заговорить Михайло.

Він узяв руку дівчини і, зазираючи їй у вічі, хвилюючись, промовив:

— Поїдемо зі мною, Оленко!

— З тобою? Куди?

— В Сибір, на мою батьківщину. Давно ти мені подобаєшся, ти ж знаєш.

Олена звільнила руку, засміялася, перевертаючи освідчення Смолярчука на жарт.

— Їхати з тобою? У твій холодний Сибір? А моя тепла Тиса? А мій старенький батько?

— У нас в Сибіру є річки набагато кращі за твою Тису. Єнісей! Іртиш! Об! Лена! А щодо батька… Я буду твоїм батьком, матір'ю, сестрою… Усіх заміню. Поїдемо, Оленко!

Олена серйозно і суворо подивилася на Смолярчука, похитала головою.

— Багато ти думаєш про себе, Михайле!

— Не багато. Стільки, скільки треба! — безжурно промовив він і знову потягнувся до руки Оленки.

Вона мовчки, холодно відсторонилася. Із здивуванням і зростаючим занепокоєнням він дивився на дівчину, не розуміючи, що з нею діється. Звідки раптом така зміна? Чого вона стала такою чужою, неприступною?