Нарада була перервана появою в кабінеті Зубавіна начальника штабу прикордонного загону.

— Товаришу генерал, ваш наказ виконано. Дозвольте доповісти?

— Доповідайте.

— При зворотному вивченні сліду порушника кордону на кам'янистому схилі гори виявлено ще один слід. Вважаємо, що другий порушник перейшов кордон верхи на першому.

— Не може бути! — сердито заперечив Громада. — Після «Колумбуса» вам довго буде здаватися, що всі лазутчики переходять кордон його способом. Не може цього бути! — повторив Громада. — Примітивно! Шаблонно! Де старшина Смолярчук?

— Пробивається по другому сліду. Але він так оброблений хімікаліями, що його погано бере Витязь. Одна надія на слідопита Смолярчука. Які будуть накази, товаришу генерал?

Громада обернувся до Шатрова і Зубавіна:

— Поїхали на кордон!

Почався, як звичайно буває в таких випадках, пошук.

Тривалі, багатоденні пошуки, проведені силами прикордонних військ на широкому фронті, закінчилися безуспішно. Другий порушник кордону безслідно зник.

Глава чотирнадцята

Глава чотирнадцята

Та частина плану «Гірської весни», що стосувалася Дубашевича, першого підручного Джона Файна, передбачала смерть перевізника. Почастувавши його отруєним коньяком, Дубашевич, він же «Учитель», попрощався з «Пастухом» і вже один, на власний розсуд, продовжував просуватися вглиб радянської території по курсу, прокладеному «Бізоном». Він обійшов Явір глухими місцями і колгоспними садами вибрався до Кам'яниці, узбережжям якої проходила залізниця. Скористався першим товарним поїздом і рушив на північ. Там, високо в горах, на одній з глухих станцій, покинув товарний і пересів у пасажирський Явір — Львів. А рано-вранці він був у Львові. Тут, у великому місті, з його численним населенням, Дубашевич відчув себе поза небезпекою. План «Бізона» забезпечував йому у Львові надійний притулок, його прийняв до себе на квартиру механік одного з гаражів Львівської залізниці і давній, з пілсудських часів, агент бізонівської розвідки. Господар конспіративної квартири почастував Дубашевича сніданком і поклав спати. Через кілька годин він збудив гостя, поклав перед ним пачку паперів.

— Ось всі ваші документи. Можете оформлятися на роботу.

Вивчивши документи, майстерно підроблені на ім'я Ступака Миколи Григоровича, шофера першого класу, уродженця Київської області, «Учитель» оформився на роботу. Все обійшлося добре, бо оформляв його той же самий господар таємної квартири. Ступак був зарахований на посаду шофера, одержав «під особисту відповідальність» потужний лісовоз, командировочні гроші, посвідчення, путівку, запасся пальним, продуктами, поклав у кабіну свій старенький чемоданчик і вирушив у далекий рейс — на Закарпаття, в Явірський район, де львівські залізничники самостійно, своїми силами, розробляли відведену їм лісоділянку. Переваливши через Карпати, «Учитель» серед білого дня покотив по землі, яку тиждень тому пройшов і проїхав таємно, в темну ніч.