— Гадаю, що так. Якщо не розповість сам, я йому допоможу.

— Ні в якому разі! Додержуйте найсуворішої обережності! Не запитуйте ні про що. Навпаки, робіть вигляд, що вас абсолютно не цікавить шофер Ступак.

— Слухаю.

— І коли ви переконаєтесь, що Ступак перебуває поза підозрою, то знайдіть момент і передайте йому слово в слово таке: «Післязавтра, в понеділок, приїжджайте у Явір, зайдіть до магазина Книготоргу, де одержите інструкцію, що вам належить робити». Файн посміхнувся і лукаво поглянув на Крижа: — Не хвилюйтесь, Любомире, до післязавтра ви будете знати, як проінструктувати Ступака.

Криж швидко закивав головою:

— Я не хвилююсь, сер. Все буде виконано так, як наказано.

Сьорбаючи гарячий, янтарного настою чай з блюдця, Файн спитав:

— Гірські туристи є у Яворі?

— Аякже! Явір з трьох боків оточений горами. У нас є навіть турбаза.

— А рибалки? Мисливці?

— Є і рибалки, і мисливці.

— Сподіваюсь, вони перед неділею не відсиджуються вдома, а вирушають на рибалку, на полювання, в гірські походи?

— Так. Найчастіше це буває по суботах.

— От і добре. І я сьогодні прогуляюся в гори під виглядом туриста, — несподівано для Крижа сказав Файн.

— Ви? Ви наважились залишити мій притулок?

— Лише на один день.

— Але, сер, ви… Чи готові ви до всіляких ускладнень?

— Конкретніше, Любомире! Вас цікавить, чи є в мене радянський паспорт та інше? Є все, що треба.

— Я хотів уточнити, чи зможете ви почувати себе на радянській землі радянською людиною?

— Ви сумніваєтесь?