Моя, Майкле…

А де ж судження його, пана Харріса, юриста і знавця кримінального кодексу?

Давай, любий, починай…

… назавтра я повинен мати конкретну пропозицію адвокату. Вибір невеликий. Є можливість зв’язатися з австралійським посольством і запросити його представника. Що це дасть? Гадаю, нічого. Чому? Бо, по-перше, чиновника ознайомлять з прямими доказами і доведеться руками розвести, в кращому випадку йому порадять триматись. І тут постає ще одне запитання. Співчутливий працівник посольства, у кращому випадку австралійський адвокат, може запитати, чому він це зробив.

Чорт забирай ті сфальсифіковані докази, я ж знаю, хто зіграв зі мною такий жарт. Значить, завтра треба все розповісти адвокату. І про Марту, і про браслет… Як прийде адвокат, попрошу її зв’язатися з Маасом. Хенрик обов’язково приїде. Мені дозволять з ним побачення. Він допоможе знайти мого рятівника, мого єдиного свідка… А якщо Марта не знайдеться, тоді я стовідсотково стану трупом.

Сонячна нитка відірвалася від підлоги і врешті-решт зникла за гратами. День повернув на ніч.

Назавтра Нурен Гадженг не прийшла, післязавтра теж. Майкл втратив орієнтацію у часі, день злився з ніччю, час лякав своїм чорно-сірим тлом…

4

4

Теодора Ероута ховали у родинному склепі на цвинтарі голландської столиці. Тіло у цинковій труні доставили літаком додому і відчинити запаяну домовину не дозволили. Лишили тільки скляне віконце там, де було обличчя. Але й цього виявилося досить для старого Ероута, щоб колись хвацько розпростані плечі опустилися. Тепер вони нагадували втомлені крила відліталого своє шуліки.

Тиждень тому він востаннє розмовляв з Тедом і ті телефонні натяки закарбували у пам’яті три слова, котрі син вимовив замість вітання відразу, як тільки підніс слухавку.

Тусуклаїнг, «Бойд банк», браслет — ключ…

О, як багато важили ці слова!

Вбивство сина таки добре підточило Джо. Тепер кожної безсонної ночі розмірковував над таким фатальним для сина збігом обставин і переконався, — мусить сам їхати в Індонезію і завершити справу, у якій немає невідомих складових. Тільки тоді стало трохи легше, хоча плечі вже не піднімалися. Та він цього і не помічав…

З пам’яттю теж щось сталося. Раніше на багато речей дивився крізь пальці а то й просто забував. Тепер минуле, його перебування в Індонезії вибухали яскраво, до найдрібніших подробиць.

Старий Джо розклав на весь стіл мапу Індонезії і крізь лупу на величезному тілі Суматри знайшов Тусуклаїнг. Це далося без особливого клопоту, він пам’ятав, де воював…

… Гелікоптер із розпізнавальними знаками нідерландських повітряних сил довго кружляв над вкритим непрохідним тропічним лісом плоскогір’ям Батак, утвореним могутніми вулканічними туфами, які через бурхливі підземні виверження врешті-решт перекрили древні скалисті породи. Гірські ланцюги хребта Барисан, що простяглися з північного заходу на південний схід Суматри, обрамляли проскогір’я, а західні його відроги навісними урвищами бовваніли над берегами. Хіба тут знайдеш місце для посадки гелікоптера?