— Сідайте, — почув тремтливе звертання. Сумно посміхнувся: не помилився, — у адвоката дебют.

Майкл сів, вона ж продовжувала стояти. Натягла на носа величезні окуляри, за якими виразніше стало видно перелякані від напруження очі, і почала читати обвинувачення.

Приамбула, довга і незрозуміла, складена цілком у дусі бюрократичного апломбу судочинства — довго ходити думками навколо суті справи.

Говори швидше, — кричали думки. Майкл чув кожен удар серця, який з новим реченням ставав сильнішим і сильнішим. — знайдено труп громадянина королівства Нідерланди Теодора Ероута з ознакою насильницької смерті.

— Що? — зіскочив з місця Майкл. — Вбито Ероута?

Перелякані очі адвоката стали ще більшими. Дівчина шарпнулася назад. У горлі завібрував крик на допомогу, та Майкл сів на місце, низько опустив голову та обхопив її руками. Тільки тоді Нурен Гадженг полегшено зітхнула та продовжила декламувати:

— Прямі речові докази, знайдені на місці злочину, підтверджують причетність до вбивства Майкла Харріса.

— Стривайте, це все спеціально під лаштовано!

— Ви ще скажіть, що не знаєте Теодора Ероута!

— Знаю, але я його не вбивав!

— Тоді поясніть, будь ласка, звідки біля тіла Теодора Ероута взявся ваш пояс-гаманець? У ньому лежить квитанція на отримання грошового переказу. Отримували гроші?

— Так.

— Скільки?

— П’ятсот австралійських доларів.

— Правильно. Кілька австралійських банкнот так і лежать у гаманці. До того ж, пояс розірвано і один кінець був у руці Ероута. Він, очевидно, встиг вас ухопити за нього, але ви вирвалися і втекли, таким чином залишивши беззаперечний доказ у руках покійного.

— Цей пояс зник у мене тиждень тому!

— Ви про це зробили заяву у поліцію?

— Адвокате, це смішно. Це ж дрібничка.

— А що ви скажете про металевий гудзик з вашої сорочки з написом «EDEN», теж знайдений на місці злочину? До речі, я бачу, ви зараз у сорочці з такими ж гудзиками.

Майкл глянув на сорочку, накинуту поверх штанів. Внизу останього гудзика таки бракувало.