“Тут, — мовив маркіз, — як правило, сиділи в давнину королі Гранади, а вони завжди були ревниві — спостерігали звідси за своїми жінками. Кажуть, що один із них якось побачив свою наложницю з астрологом і втопив обох у мармуровому басейні в кінці саду. Погляньте, перед нами пара, яка не підозрює, що ми є свідками їхніх любощів”.

Я знехотя подивилася вниз, аби згаяти час, і побачила високого чоловіка, який ішов, обнімаючи жінку. Я вже хотіла відвернутись, аби не підглядати, як раптом жінка підняла лице, щоб поцілувати свого супутника, і я впізнала красуню Інесу. Вона інколи навідувалась до нас, мабуть, для того, щоб стежити. Чоловік відповів на її поцілунок, винувато озирнувся, і я впізнала його.

— Хто це був? — вигукнула Бетті; ця розповідь про двох закоханих зацікавила її.

— Не хто інший, як Пітер Брум, — спокійно відповіла Маргарет, але в її голосі вчувався відчай. — Пітер Брум, блідий після хвороби, але це був він.

— Святі, врятуйте нас! От ніколи не думала, що він здатний на це! — випалила здивовано Бетті.

— Маркіз і священик не дозволили мені піти, — продовжила Маргарет, — а змусили дивитися. Пітер та Інеса на деякий час затрималися під деревами біля басейну, їх не було видно. Потім вони з’явилися знову й сіли на мармурову лаву. Жінка почала співати, а він обнімав її. Це тривало до темряви, і ми пішли, залишивши їх там. Ну, — додала вона, схлипнувши, — що ти на це скажеш?

— Скажу, що це був не майстер Пітер, — відповіла Бетті. — Він не любить незнайомих дам і потаємних садочків.

— Це був він, а не хтось інший, Бетті.

— Тоді, напевне, він був одурманений, п’яний чи заворожений. Це був не той Пітер, якого ми знаємо.

— Може, він заворожений цією недоброю жінкою? Але це його не виправдовує.

Бетті замислилась. Вона вже не мала підстав сумніватися в розповіді Маргарет, але, очевидно, не з таким осудом ставилась до цього злочину.

— Що ж, — промовила вона, — чоловіки, наскільки я знаю, завжди залишаються чоловіками. Він тривалий час нікого не бачив, окрім цієї кокетки, а вона досить вродлива. До того ж навряд чи чесно стежити за ними таким чином. Якби він був моїм коханим, я б не звернула на це уваги.

— Я й не скажу йому нічого ні про це, ані про щось інше, — твердо заявила Маргарет. — Між мною та Пітером усе скінчалося.

Бетті хвильку подумала і раптом промовила:

— Мені здається, я починаю розуміти, в чому тут фокус. Маргарет, адже вони повідомили тобі, що Пітер помер. Потім ми довідалися, що він живий, тільки хворий і перебуває в цьому палаці. Брехню викрили. Тепер вони хочуть довести його невірність. Хіба не може бути вся ця сцена лише спектаклем, з певною метою розіграшем цією жінкою?