Солдати на чолі з Коссовські були майже поряд.

І Піхт повів машину на зліт. Літак одірвався від землі і вперся гострим носом у небо, де блукали димові хмари. Потім Пауль перевернув машину через крило і вдарив з усіх гармат по літаках, які вирулювали на злітну смугу. Потім знову розвернувся і знову стріляв, розкидаючи літаки, що повзли по землі.

Два винищувачі усе-таки встигли піднятися в повітря. Серед них Піхт без зусиль знайшов той, яким керував Вайдеман. На форсажі[24] він ліз угору, націлюючись для атаки. Піхт обстріляв його, але Вайдеман спритно втік від траси.

«То що ж, давай схопимося з тобою наостанку, Альберте!» — подумав Піхт.

Вайдеман відкрив вогонь з дальньої дистанції. Він хотів налякати Піхта, позбавити впевненості. Піхт пірнув під трасу і помчав уперед, розганяючи винищувач. Другий винищувач став заходити йому в хвіст.

Вайдеман круто відвернув убік. Піхт устиг помітити його зле обличчя, скуйовджену голову. «Забув шолома, поспішаючи».

Земля лишилась далеко внизу. Зеленими й коричневими квадратами кружляли поля, виблискувало на сонці плетиво річок. Піхт потягнув ручку на себе й загальмував, випустивши щитки. Винищувач, який заходив ззаду, проскочив мимо. В жовтому хресті прицілу майнув його силует. Піхт натиснув на гашетки, встиг помітити, як траса вп'ялася йому в бік і звідти, з чорної дірки, вивалилася хмара диму.

«Але де Вайдеман?» Він окинув поглядом небо, перевалив машину з крила на крило. Вайдемана не було. І тут підкралося зрадницьке почуття страху. Піхт не бачив ворога, але знав: він десь поряд. Піхт зробив напівпетлю й оглянувся — Вайдеман висів на хвості.

«Цього разу промахнувся… Та чому він не стріляє?»

Піхт почав схиляти машину в глибокий віраж. При перетягуванні ручки на віражі «месершміт» зривався в штопор. Яка з машин упаде першою? Може, Вайдеманова? Це була остання надія вціліти. Ледь помітними поштовхами Піхт совав ручку вбік і тиснув на педаль. Винищувач вібрував, рискаючи носом по обрію. Піхт оглянувся. Вайдеман також висів на критичному розвороті, намагаючись піймати в приціл його машину.

Черга вдарила по крилу, але не дістала кабіни. Піхтів «месершміт» похитнувся. Раптом майнула проста думка — крутнути спадну бочку. Вайдеман кинеться за ним, мине секунда. А секунда — не так-то вже мало в стрімкому повітряному бою.

Піхт кинув винищувач униз і став робити безладні витки. Але Вайдеман розгадав маневр. Він зрозумів: якщо кинеться слідом, то опиниться внизу й Піхт розстріляє його. Додавши газу, він одігнав літак убік і розвернувся. Вийшов на вихідну позицію для лобової атаки й Піхт. Хто зверне першим? У кого не витримають нерви?