— Та скоріше ж! — прикрикнув Гехорсман, помітивши тривогу в очах Пауля.
Солдати вже були за якихось двісті метрів. Вони затрималися біля Вайдемана, який ішов у їдальню. Коссовські щось сказав пілотові, той оглянувся. Пауль зрозумів, що мова йшла про нього.
Гехорсман підняв шланг до горловини баків, крикнув шоферові:
— Вмикай!
Товстий струмінь пального розтікся по крилу, хлинув на землю.
Пауль швидко пішов до своєї стоянки.
Прискорили ходу й солдати з Коссовські та Вайдеманом.
Гехорсман, зміркувавши, відкликав шофера вбік, немов збираючись щось сказати йому. Вони зайшли за заправник.
Коссовські витяг пістолет, підігнав солдатів. І ось він побіг.
Пауль поставив міну на миттєвий вибух і, розмахнувшись, щосили кинув її в бік «Штурмфогеля». Вибух підпалив розлитий по землі гас. Полум'я хижо накинулося на літак.
Гехорсман і шофер, нагинаючись, кинулись геть.
Солдати з автоматів відкрили стрілянину по Паулю, який біг до свого винищувача. Завили сирени, зчинилась метушня.
— Що трапилось? Де Вайдеман? — кричав у репродуктор Зандлер.
Піхт устиг добігти до своєї машини, відкинув ліхтар, ускочив у кабіну, ввімкнув запалювання двигуна. Над кабіною засвистіли кулі. Мов на зло, мотор не запускався. Одна куля пробила плексиглас ліхтаря. Нарешті пчихнувши, запрацював двигун.
У цю мить вибух заправника кинув солдатів, Коссовські й Вайдемана на землю. Паулю вдалося вирулити на злітну смугу.
Вайдеман трохи підняв голову, підхопився і кинувся до стоянки «месершмітів». Під виття сирен стрибали й кабіни пілоти, які виявились поблизу.
Піхт захлопнув ліхтар, відчув якусь незбагненну, давно втрачену легкість. Хвилювання минуло. Голова набула ясності, яка буває після сильного потрясіння.
Винищувач хитнувся, спустив гальма. Кашкет, залишений якимсь пілотом, потрапив у струмінь вітру від працюючого гвинта, злетів і, перевертаючись, щез у лісі. Руда обсмалена трава на обочині бетонки припала до землі від шаленого вітру. Потік здійняв пил. Хитнулись елерони на кінцях крил, неначе величезний птах заворушив пір'ям перед тим, як злетіти.