— Поможи, друже! — озвався Кіт. — Кинь мотузка абощо!..
Йому відповів жіночий голос, і він одразу впізнав його.
— Якщо ви розстебнете шлейки, я зможу встати.
Сто фунтів гупнуло в болото, а Кіт поволі зіп'явся на ноги.
— Оце ж пригода! — засміялася міс Гастел, побачивши його заквацяний багном вид.
— А чом би й ні, — весело відказав Кіт. — Це моя улюблена гімнастична вправа. Раджу й вам — вона неабияк зміцнює груди й хребет.
Він витер обличчя й струснув з руки бруд.
— О! — вигукнула вона. — Та це ж містер, що його смоктонуло!.. Містер Смок Беллю.
— Щиро дякую за вчасний порятунок та нове ім'я. Мене перехрестили. Відтепер я вимагатиму, щоб мене так і кликали Смок Беллю. Це сильне ім'я, і не без глибшого сенсу: цим разом мене таки мало не засмоктало.
Нараз він примовк, а відтак не знати чого люто скривився:
— Знаєте, що я тепер зроблю? Повернуся в Штати. Одружуся. В мене буде багато дітей. Вечорами збиратиму їх біля себе й оповідатиму про свої поневіряння на чілкутській стежці. І якщо вони не заплачуть, — чуєте, — якщо не заплачуть, — то я з них шкуру здеру!
VIII
VIII
Насувалася полярна зима. Сніг укрив землю на шість дюймів, а крига сковувала озера, дарма, що лютували бурі. Якось надвечір, вибравши часину, коли вітер трохи вщух, Джон Беллю й Кіт допомогли Гелові й Роберту навантажити човна, попрощалися з ними й постояли на березі, аж поки човен не зник у сніговій хурделиці.
— Тепер треба добре виспатися, бо рано в дорогу, — мовив Джон Беллю. — Якщо нас не застукає на перевалі сніговій, завтра ввечері будемо в Даї. А коли пощастить одразу сісти на пароплав, то за тиждень повернемося до Сан-Франціско.
— Маєте вдоволення з подорожі? — ніби між іншим поспитав Кіт.
Останній їхній табір на Ліндермені був незатишний. Усе, що могло придатися, в тім числі й намет, забрали з собою обоє братів. Подертий шмат брезенту мало захищав од вітру. Вечерю зготували на вогнищі в якихось розбитих казанках. У них тільки й лишилося, що укривала та харчів на кілька днів.
Відколи відплив човен, Кіт став якийсь неуважливий та неспокійний. Дядько помітив його стан, але гадав, що то від перевтоми. Вечеряли мовчки, лише раз Кіт озвався.