— Ну, кажи вже, кажи.

— Ти навіть не повіриш! Він заговорив про Паливоду Чарлі! Мовляв, той хоче купити яйця. Він приходив да Славовича й пропонував по п'ять доларів за штуку, а під кінець аж по вісім! А в Славовича ані тобі яєчка. На прощання Паливода заприсягнувся, що роздовбе Славовичеві макітру, якщо дізнається, що той таки приховав яйця. Славович мусив сказати, що він їх продав, тільки покупця назвати не може, це, мовляв, таємниця. Славович просить дозволу назвати мене Паливоді. «Куций, — каже, — Паливода помчить до тебе щодуху. Ти можеш злупити з нього по вісім доларів за штуку». А я йому кажу — по вісім хай своїй бабуні платить. Я менше десятки не візьму. Одне слово, я сказав Славовичеві, що все обміркую і відповідь дам уранці. Ми, звісно, дозволимо йому розповісти Паливоді, хто яйця скупив, еге ж?

— Авжеж, Куций. Вранці щонайперше збігаєш до Славовича. Хай скаже Паливоді, що ми з тобою в цьому ділі компаньйони.

Хвилин за п'ять Куций знову розбудив Смока.

— Послухай, Смоку! Смоку!

— Ну, чого?

— Тільки ж ти дивись, щоб по десятці за штуку і ні цента не скидати, ясно?

— Ясно, ясно, — промимрив Смок, засинаючи.

Вранці в крамниці торговельної компанії Смок знову зустрів Люсіль Ерол біля галантерейного прилавка.

— Колеса закрутилися! — врочисто заявив він. — Паливода вже побував у Славовича, і добром, і злом просив продати яйця. А тепер Славович, напевно, вже сказав йому, що яйця скупили ми з Куцим.

Очі Люсіль Ерол засяяли.

— Ну, все, я йду снідати! — вигукнула вона. — Замовлю яйця, а коли почую, що їх немає, розіграю таку журбу, що й камінь, а не серце розчулиться. І тоді вже Паливода зробить усе — кістьми ляже, цілу копальню віддасть, аби тільки перекупити яйця. Я його знаю. Але ви ж ціни не спускайте. Десять доларів, Смоку, менше брати я просто забороняю. Якщо продасте дешевше, я вам цього ввік не подарую.

Опівдні Куций виставив на стіл казанок бобів, казанок кави, сковороду коржів, дві бляшанки — масла та згущених вершків, парку оленину з грудниною на тарелі, миску розпарених сушених персиків і оголосив:

— Обідати подано! Тільки глянь спершу, як там Селлі.

Смок відклав упряж, що її саме лагодив, прочинив двері й побачив, як Селлі й Жвавий мужньо відганяють зграю голодних сусідських собак. Але побачив він і щось інше, що примусило його зразу ж хряснути дверима й прожогом кинутися до грубки. Схопивши сковороду, ще гарячу після оленини, він поставив її знов на передню конфорку. Потім кинув на неї добрячий шмат масла, взяв яйце й розбив на сковороду, і вже простяг був руку по друге яйце, коли до нього підскочив Куций і схопив за лікоть: