— В цю пору року я можу дати вам три дні фори, — сказав Снас Смокові. — Вас однаково сліди викажуть. Ентон утік, коли сніг уже зійшов. Мої юнаки наздоженуть будь-якого білого; та й ви ж самі вторуєте для них стежку. А коли сніг зійде, я подбаю про те, щоб у вас не було такої нагоди, як в Ентона. Тут вам житиметься добре. А тамтешній світ швидко забувається. Я сам ще й досі не можу вийти з дива, як легко, виявляється, можна без того світу обходитися.

— Мене тільки Денні Маккен турбує, — признався Смокові Куций. — В дорозі з нього тільки зайва морока. Але він присягається, що знає дорогу на захід. Доведеться нам домовитися з ним, Смоку, бо інакше кепсько тобі буде.

— Чого це тільки мені? Хіба ми з тобою не в одній халепі?

— Таки не в одній. Це тобі треба зараз матися на бачності.

— А що сталося?

— Ти що, не чув новини? Смок похитав головою.

— Парубки розповіли мені. Вони самі щойно про це довідалися. Фейерверк призначено на сьогодні, хоч звичайно свято буває посеред літа.

Смок знизав плечима.

— Невже тобі не цікаво дізнатися, в чому річ? — ущипнув Куций товариша.

— Та я ж слухаю!

— Ну, то ось що. Маккенова дружина тільки-но сказала парубкам… — тут Куций значливо помовчав, — а парубки, звісно, переповіли мені, що сьогодні ввечері буде розпалено дівочі багаття. Ото й усе. Що ти на це скажеш?

— Не розумію, куди ти хилиш.

— Не розумієш? Та це ж і дитина б зрозуміла! На тебе накинула оком одна дівчина, і вона збирається розпалити багаття, і звуть ту дівчину Лабіскві. О, я бачив, як вона на тебе позирає, коли ти на неї не дивишся. Вона ніколи не розпалювала багаття. Все казала, що не вийде за індіянина. А тепер вона розпалить багаття, і то саме заради тебе, бідолашного.

— Ну, в тебе ж і логіка! — сказав Смок, згнітивши серце, коли пригадав, як Лабіскві поводилася останнім часом.

— Логіка — не логіка, але річ це запевна, — відказав Куций. — І так воно завше — тільки-но ми надумали втікати, як через якесь там дівчисько маємо ще мороку. Ні, нам таки не щастить. О! Чуєш, Смоку?

Три літні індіянки зустрілися на півдорозі між табором парубків та Маккеновим багаттям, і найстарша почала вигукувати щось тонким проразливим голосом.

Імена Смок розпізнав, але решту слів лише почасти, і Куций, похмуро всміхаючись, став перекладати:

— Лабіскві, дочка Снаса, Володаря Хмар, Великого Ватага, розпалює сьогодні ввечері своє перше багаття. Мака, дочка Овітса, Постраха Вовків…

Перелічивши імена кільканадцяти дівчат, три провісниці подріботіли далі — оголошувати новину біля інших багать.

Тих парубків, що заприсяглися повік не розмовляти з дівчатами, вечірнє свято не обходило, і щоб засвідчити свою зневагу до нього, вони ухвалили негайно вирушити в похід, що його раніше Снас був призначив на завтра. Всупереч твердженням старих мисливців, Снас вирішив, що оленяче стадо, слідом за яким посувалося плем'я, дорогою розділилося, і парубки мали наказ відшукати десь на півночі й заході другу половину величезного стада.