V

V

— Ви — перша освічена людина, що потрапила до нас, — з повагою сказав Смокові Снас одного вечора біля вогнища. — А втім, у нас ще жив старий Чотириокий. Так його охрестили індіяни, бо він був короткозорий і носив окуляри. Він був професор зоології. (Смок подумки відзначив, що Снас цілком правильно вимовив це слово). Старий помер торік. Мої хлопці захопили його у верхів'ї Поркюпайну — він там відстав від своєї експедиції. Так, що й казати, він був освічений, але й дурний. І раз у раз збивався з дороги — ніякого відчуття напрямку. Зате він і на геології знався, і на обробці металів. На берегах Лускви є вугілля, і він спорудив там для нас чудові кузні. Він лагодив наші рушниці й навчив цього молодих хлопців. Торік він помер, і нам його дуже бракує. Він збився з дороги й замерз за милю від табору — ось як це сталося.

Увечері того ж дня Снас сказав Смокові:

— Я вам раджу вибрати собі жінку й завести собі власне вогнище. Вам буде зручніше, ніж із цими парубками. У нас, знаєте, є таке дівоче свято — дівчата розпалюють багаття й чекають своїх наречених. Звичайно це робиться влітку, коли з'являється лосось, але якщо хочете, я можу наказати й раніше.

Смок засміявся й похитав головою.

— Затямте собі, — спокійно додав на закінчення Снас. — Ентон — єдиний, хто вибрався звідси. Йому пощастило, надзвичайно пощастило.

Лабіскві сказала Смокові, що в її батька — залізна воля.

— Чотириокий називав його Замороженим Піратом — не знаю, що це означає, — Крижаним Тираном, Печерним Ведмедем, Первісним Звіром, Оленячим Королем, Бородатим Леопардом і ще всякими іншими прізвиськами. Чотириокий полюбляв такі слова. Це він, власне, і навчив мене англійської мови. Він завжди жартував. Я ніколи не могла зрозуміти, серйозно він говорить чи ні. Коли я сердилася, він називав мене — партнерка пантери. А що таке пантера? Він завжди мене так дражнив.

Смока дивувала по-дитячому наївна балакливість Лабіскві, така несполучна з її виглядом дорослої дівчини.

Так, в її батька — дуже тверда вдача. Його всі бояться. У гніві він страшний. Тут є плем'я їжатців. Батько домовився з ними і ще з одним племенем, лусквою, щоб вони продавали за нього у факторіях шкури й купували йому набої та тютюн. Він завжди діяв чесно, але ватаг їжатців почав його обманювати. Снас двічі попереджав його, а на третій — спалив йому селище, і кільканадцять їжатцівських вояків полягло в бою. Відтоді ніхто вже не шахрував із батьком. А то якось, коли вона була ще маленька, один білий спробував утекти звідси, і його вбили. Ні, батько сам не вбивав, він тільки дав наказ юнакам. Ніколи ще жоден індіянин не чинив усупереч батьковій волі.