Ніякої весільної подорожі в нас не було, ми ще раніше домовилися, що через рік, як наскладаємо трохи грошей, поїдемо на два тижні до Болгарії. Другого дня ми зі свекрухою сіли в поїзд, у спальний вагон, і повернулись додому, тобто в його квартиру. Фактично це половина великої, п’ятикімнатної квартири в старому, щоправда, не дуже старому, спорудженому в міжвоєнний час, будинку. Є центральне опалення і газ. Квартиру поділено так, що Романові з матір’ю дісталися дві кімнати й кухня. (Вклеюю на пам’ять план квартири, зроблений Романом, з присвятою мені).

Обидві кімнати маленькі, одна дванадцять, друга чотирнадцять квадратних метрів, зате кухня величезна — двадцять один метр, точніше, така була раніш, бо Роман звелів перегородити її стіною, і вийшла маленька кухонька, а за нею — кімната свекрухи. Його мати прийняла цю зміну без найменшого опору, здається, то навіть була її ідея. Таким чином, кожне з нас має свою кімнату.

Романів кабінет найменший, моя кімната поряд нього.

Обидві кімнати сонячні, але і в свекрухи надвечір буває трохи сонця. Аксмани, зрозуміла річ, утратили в Варшаві все своє майно, все умеблювання чотирикімнатної квартири. Свекруха якось показувала мені дуже скрупульозно складений опис збитків — невідомо нащо, від кого вона сподівалась відшкодування? Чого там тільки не було! Стильні меблі, перські килими, картини, порцеляна! Моя свекруха жінка начебто твереза й ділова, але я помітила, що це втрачене майно здається їй чимсь реальним, так ніби воно десь іще є і його можна забрати назад або викупити. Ну, та бог з ним. Так от, наша обстановка складається з тих речей, що були в Романа, і тих, котрі, як каже моя мама, «принесла в хату» я. В Романа було тільки дві тахти, маленький, досить гарний письмовий стіл та збита з дощок книжкова полиця, але книжки на ній не вміщались, лежали купами під стіною. Потворна, канцелярського типу шафа для одягу стояла в передпокої. Я «принесла» (власне, це зробило четверо вже п’яних дядьків, які потім випили в нас ще літр горілки): тахту, комод, засклений буфетик, обідній стіл та чотири стільці. Тахта, стіл і стільці були нові, комод ще з посагу моєї мами, але підновлений, а буфетик, здається, раніше належав якимсь євреям, що загинули під час окупації. В Романа з’явився великий стелаж, за допомогою сторожа з політехнічного він змайстрував його із звичайних дощок, тільки пофарбував їх у коричневий колір. Книжки з підлоги перекочували на полиці, біля письмового стола було поставлено глибоке шкіряне крісло — подарунок тьоті Марисі, і кімната стала схожа на кабінет.