Волосся в обох було розпущене, і чорні коси спліталися з золотими локонами. Навколо стояла охорона. Дівчата, мабуть, не помічали, що ми тут.

Незабаром ватажок послав одного зі своїх слуг, щоб повідомити полонянкам про нас. Ми бачили, як вони здригнулися, коли слуга підійшов до них. Вони спрямували свої погляди в наш бік. Пролунав пронизливий крик: вони нас упізнали.

Обидві дівчини закричали разом. Сестра назвала мене на ім’я. Я їй відповів. Вона схопилася, відчайдушно сплеснула руками і намагалася кинутися до мене. Але варта вхопила її і грубо відтягнула вбік. О, це було страшне видовище! Мені легше було б померти!

Далі нам дивитися не дали. Нас знову перекинули на спину і прив’язали до кілочків. Мулат стояв над нами, обсипаючи нас лайкою. Але, що ще гірше, він дозволяв собі мерзенні натяки на сестру і Віолу. О, як жахливо було мені вислуховувати все це! Якби нам у вуха влили розтоплений свинець, ми не відчували б таких пекельних мук.

Для нас було майже полегшенням, коли він замовк. Почалися приготування до страти. Нам була уготована якась жахлива смерть, але яка саме, ми ще не знали.

Та недовго ми залишалися в невіданні. Туди, де ми лежали, підійшло кілька людей з лопатами і кирками в руках. Це були негри – старі працівники з плантацій; вони знали, як поводитися з цими знаряддями. Негри зупинилися біля нас і почали копати яму. О, боже, невже нас закопають живцем? Ця думка була жахлива, але виявилася помилковою. Чудовисько приготувало для нас ще страшнішу смерть.

Мовчки, з серйозним і урочистим виглядом могильників негри продовжували працювати. Мулат стояв поряд і роздавав вказівки. Його розпирало від радощів. Він то знущався над нами, то вихвалявся тим, яку майстерність він проявить, виступивши в ролі ката. Жінки і воїни, які зібралися колом, сміялися його дотепів і самі іноді намагалися вставити щось від себе, після чого лунали вибухи демонічного сміху. Здавалося, що ми потрапили у справжнісіньке пекло, в якому пащекували чорти, щохвилини нахилялися над нами і вишкірялися просто в обличчя, ніби отримували особливе задоволення, спостерігаючи наші муки.

Ми помітили, що між ними мало семінолів. Тут були індіанці з майже чорним кольором шкіри. Вони належали до племені ямасі, колись підкореного семінолами. Більшість присутніх були неграми, самбо, мулатами – нащадками іспанських маронів[69], а також утікачі з американських плантацій. Останніх було, мабуть, найбільше, бо тепер я весь час чув англійську мову. Без сумніву, в цій строкатій юрбі були і наші раби, але вони не підходили близько, а я міг бачити тільки обличчя тих, хто нахилявся до мене.