Дедалі дужче і дужче розгорався вогонь, дедалі ближче і ближче підбиралися і вже лизали нас язики полум’я. Волосся на моїй голові почало скручуватися і обгорати.

Усе навколо попливло в мене перед очима, дерева затрусилися і попливли, всю земну кулю закрутило з шаленою швидкістю.

Здавалося, від страшного болю мій череп от-от лусне. Мозок наче зсихався… Я був майже без тями…

Розділ XCIII Демони чи ангели

Розділ XCIII

Демони чи ангели

Невже я вже помер і терплю муки, уготовані мені в іншому світі? Невже це дияволи зловісно вишкіряються і танцюють навколо мене?

Та що це? Вони раптом розсипалися і відступили. Хтось підійшов і віддає їм накази. Невже Плутон[70]? Ні, це жінка. Жінка – тут! Прозерпіна[71]? Якщо це жінка, вона зглянеться наді мною.

Марна надія – в пеклі немає милосердя! О, мій мозок! Який жах!

Це дві жінки, і погляди їхні не ворожі. Це ангели. Можливо, ангели милосердя? Так, це вони. Ось один із них підходить до вогню і швидко розкидає палаючий хмиз. Хто ж вона, ця жінка?

Якби я був живий, то назвав би її Гадж-Євою. Але тепер, коли я вже помер, це, мабуть, її дух.

Поруч із нею ще одна жінка – молода і вродлива. Якщо існують ангели, то це найпрекрасніший ангел на небесах. Невже це дух Маюмі?

Як вона потрапила в цей жахливий вертеп до дияволів? Це не місце для неї. Вона не скоїла жодного злочину, за який її могли б сюди скинути.

Де я? Невже це не сон? Щойно я був весь у вогні, тепер палає мій мозок. Моє тіло огорнула прохолода. Де я?

Хто ти, що схилилася наді мною і даруєш мені прохолоду? Невже це ти, Гадж-Єво, божевільна королево? Чиї це ніжні пальці торкаються моїх скронь? О, яке блаженство дарує мені їх легкий дотик!.. Нагнись, щоб я міг поглянути в твоє обличчя і подякувати тобі… Маюмі! Маюмі!

* * *

Я не помер. Я живий. І я врятований. Сама Гадж-Єва, а не дух її, лила на мене прохолодну воду. Сама Маюмі дивилася на мене своїми чарівними, блискучими очима. Не дивно, що я прийняв цих жінок за ангелів.

– Прокляття! – пролунав хрипкий від сказу голос. – Заберіть геть цих жінок! Розпаліть знову багаття!.. Божевільна королево, геть звідси! Іди у своє плем’я. Це мої бранці! Твій вождь не має права… До біса! Нічого тобі мішатися в мої справи!.. Розпаліть багаття!

– Ямасі! – вигукнула Гадж-Єва, звертаючись до індіанців. – Не слухайте його! Інакше скарає вас Вікоме! Його дух розгнівається і не пощадить вас. Хоч би куди ви пішли, чітта-міко всюди переслідуватиме вас! Шум його хвоста вічно звучатиме у ваших вухах! Він буде кусати вас за п’яти, коли ви будете в лісі… Скажи, королю змій, чи правду я кажу?