Ланнон урвав розмову й обернувся обличчям до поручнів. Їхня метрополія нарешті з’явилася над обрієм. Стіни храму світилися під сонцем червоно-рожевим кольором, а нижнє місто було яскраво-білим, стіни будинків там пофарбовані попелом із раковин озерних молюсків.

Військовий флот Опета вийшов із гавані, щоб привітати їх. Щити та шоломи легіонерів виблискували на сонці, коли кожен корабель проходив перед носом флагманського корабля й позолота на його гострому, як стріла, носі ловила сонячні промені. Вони бачили шкури великих левів, розвішені на головній щоглі під штандартом Барка, й вітальні вигуки летіли в далечінь над водою.

Флагманський корабель увійшов у гавань, усе ще підштовхуваний своїми досконало організованими веслами. Габбакук Лал хотів причалити корабель біля кам’яної пристані, де завжди збирався великий натовп. Усе населення міста вийшло вітати нового царя у своєму найкращому святковому одязі, посилаючи йому заздоровниці зі ста тисяч горлянок.

В останню можливу мить Габбакук Лал опустив руку, подавши сигнал барабанщикові та стерничому. Корабель обкрутився на кормі, причому кожне весло було у воді, щоб спрямувати його до зупинки, і легко доторкнувся боком до кам’яного причалу. Ланнон Гіканус та його супровід вийшли на берег.

Дружини Ланнона привітали його найпершими. Їх було дев’ять, по одній із кожної шляхетної родини, юні матрони благородної крові, горді й прекрасні. Кожна з них виходила вперед і ставала навколішки перед Ланноном, уперше називаючи його величністю.

У Гая боліло серце, коли він на них дивився. Це не ті поступливі, безмозкі дівчата-рабині, що складали йому компанію. Вони – справжні жінки. Він потребує одну з таких, щоб розділити з нею життя, й докладає всіх зусиль, щоб її здобути. Він сватався до дівчат із кожної великої родини Опета, але всюди йому відмовляли. Вони не дивилися далі, ніж його спина, й він не міг звинувачувати їх за це.

Урочистість зустрічі незабаром урвалася гучними криками «Го! Го!», і близнята вирвалися від своїх няньок і побігли по пристані. Не звертаючи найменшої уваги ні на свого батька, ні на вельмож, які тут зібралися, вони підбігли до Гая й затанцювали довкола нього, смикаючи його за одяг і вимагаючи, щоб він виявив увагу до них. Коли він узяв їх на руки, вони так шалено змагалися за його поцілунки, що це перетворилося на бійку зі смиканням волосся. Няньки прибігли йому на допомогу й відтягли малих геть.

Руки Імілци вчепилися в золоті коси Геланки, й похмурий вираз на обличчі Ланнона дозволяв Гаю зробити припущення, що дівчаткам дістанеться, й ці пухкі малі гепки незабаром почервоніють від шмагання. Він хотів би запобігти такому покаранню.