— Вона заміжня, — заперечила Ізабела, проте в її голосі чулася невпевненість.

— А то біда! Це ж не заважає їй загравати з Гамільтоном.

Ізабела здивовано глянула на нього.

— Про що ви кажете, кузене?

Її подив був такий щирий, що Філіп навіть розгубився.

— Невже я щось наплутав? Чомусь я був певен, що це на ваше прохання кузен Ерік виклопотав для барона запрошення до Кастель-Бланко.

— Так, на моє. Але я тут ні до чого. Про цю послугу мене попросила кузина Іверо. Зараз вона не в ладах з Марґаритою, недавно вони посварилися…

— Я знаю, — кивнув Філіп. — Через її брата.

— Атож. Тому Гелена не хотіла сама звертатися до Марґарити і попросила про цю послугу мене. Ну, а я переадресувала її прохання кузенові Еріку, який добре знає Гамільтона ще з балканської кампанії.

— Зрозуміло, — сказав Філіп, а після короткої паузи додав: — І все ж дивно. Мені здавалося, що кузина Гелена серйозно захоплена Ґастоном д’Альбре.

Ізабела зневажливо пирхнула:

— Ой, облиште! Якщо Гелена кимсь і захоплена, то це своїм братом. А що стосується Ґастона д’Альбре, то хіба можна сприймати його серйозно, коли він сам несерйозний? Ви вже даруйте мені за прямоту, та в мене склалася вельми неприваблива думка про вашого друга. Він грубий, украй вульґарний, настирливий, до того ж хтивий і любострасний, як березневий кіт.

— У самісіньке яблучко, — посміхнувся Філіп. — Такий наш Ґастон. Швидко ж ви його розкусили!

— До речі, — сказала Ізабела, трохи повернувши голову. — Ще про одного вашого друга. Здається, пан де Шатоф’єр переміг.

Філіп насилу відвів очі від її гарної шиї, що плавно переходила в округлу лінію оголених плечей, і поглянув у тому ж напрямку, куди дивилася Ізабела. Останній з пияків — Ернанових супротивників — щойно відключився, і тепер Шатоф’єр приймав привітання від Марґаритиної компанії. Він стояв, гордо розпроставши плечі й випнувши груди, і, відчутно похитуючись, тримався за спинку свого крісла.

— Матір Божа! — вражено мовив Філіп. — Таж він п’яний!

— Певна річ, — сказала Ізабела. — Хіба може бути тверезим після такої хвацької пиятики?

— Е ні, принцесо. Ви просто не знаєте Шатоф’єра. Ні з того ні з сього він ніколи не п’яніє. Якщо п’яний, то має на це вагомі підстави.

— Ви не жартуєте?

— Аж ніяк.