Я адресую теплі слова подяки десяткам тисяч робітників, які на фронті і в тилу виконували неоціненну працю на благо оборони — часто й важачи життям. Я дякую залізничникам, які не боялися ні труднощів, ні небезпек. І нарешті дякую всім тим, неназваним тут, хто в різних установах та організаціях самовіддано працював на нашу спільну справу і своїм внеском сприяв тому, щоб зробити неможливе можливим.

Від імені всіх збройних сил — і гадаю, що тут я висловлю думку кожного чоловіка — я від щирого серця дякую нашим лоттам, чия саможертовна діяльність, зокрема й у найнебезпечніших місцях, залишиться повік величним взірцем для фінляндських жінок.

Зичу Вам усім успіху та щастя, яке зроджується на землі вільної Вітчизни.

Нехай провадить нашу долю Всевишній на благо Фінляндії!

Перед закінченням буремного 1944 року я заїхав до Міккелі, яке в трьох війнах гостинно приміщувало найвище військове керівництво, аби передати хрест Свободи, увічнений відтоді на гербі міста.

1945 року перед очільником та урядом Фінляндії постали величезні для наших умов завдання. Тягар мені тоді полегшив прем’єр-міністр Паасиківі, який від 17 листопада 1944 року звикло і вправно виконував відповідальні функції голови уряду.

На ще одного досвідченого державного діяча, який з визвольної війни був моїм другом, радником і помічником, генерала піхоти Рудольфа Вальдена, я вже не міг спертися: у листопаді 1944 року його розбив параліч, від якого він так і не оклигав.

Одним з найважливіших питань, яке потребувало негайного розв’язання, було оголошення парламентських виборів. Їх не відбувалося аж від 1939 року, і після евакуації населення знадобилася масштабна підготовча робота, щоб технічно забезпечити їх проведення, тож постала доконечна потреба швидко її зорганізувати. Вибори відбулися 17–18 березня без якихось негараздів. Комуністи на підставі угоди про перемир’я дістали право брати в них участь як політична партія. Завдяки цьому вони разом із лівими соціалістами утворили «народнодемократичну» групу, яка здобула 49 мандатів у парламенті. Від соціал-демократів пройшло 50 представників, Аграрної спілки — 49, Коаліційної партії — 28, Шведської народної партії разом зі шведськими лівими —15, а Прогресивної партії — 9.