Фінляндські солдати!

Востаннє полишаючи безпосереднє керівництво збройними силами Фінляндії і, як Президент Республіки, залишаючись верховним головнокомандувачем, я подумки повертаюся до минулих п’ятьох років і двох воєн, які довелося за той час пройти фінляндському народові.

З почуттям гордості і вдячності я бачу перед собою незчисленні сірі лави, які з непохитною відданістю своєму завданню довіряли мені й підтримували мене. Я з теплом думаю про всіх тих, хто після років боротьби й випробувань — до останнього виконавши свій обов’язок — повертається до мирних справ, як і про юнаків, що й далі служать у збройних силах держави.

Зі святобливістю і пошаною згадую я тих з нас, хто не повернеться із цих воєн.

Тепер це все позаду; у нашому суспільстві зостануться лише сліди від пережитих воєнних років і славетна пам’ять про діяння фінляндських чоловіків і жінок. Народи земної кулі стоять на порозі нових часів. Із жахів війни постане інший світ зі своїми випробуваннями і стражданнями людства, але напевно і з поступом і здобутками. Важким буде час для народів, доки не настане той день, який поєднає нації у злагоді і створить підвалини для мирної праці й порозуміння.

Перед нами стають незліченні проблеми, пов’язані з перемир’ям і повоєнним часом. Труднощі здаються нездоланними, але тепер як ніколи ми, фіни, мусимо постійно демонструвати риси, які минулими роками були нашою силою: єдність і витриманість. Докладаючи всіх зусиль у старанній праці й самовідданості, ми зможемо впоратися з буремним часом, а також забезпечити подальше існування й майбутнє нашої держави.