— Ласкаво просимо до «Штепселя», — сказав він монотонно. — У нас є кілька вільних кабінок, тому чекати не доведеться. Тарифи відображені ось тут.

Він вказав на дисплей, встановлений на прилавку прямо переді мною; потім його очі перефокусувалися на світ всередині візора.

Я переглянув варіанти. На вибір був з десяток імерсивних установок різної якості і ціни. Економ, стандарт, делюкс. До кожної дана детальна специфікація. Можна було орендувати похвилинно або заплатити за погодинною ставкою. Візор і пара тактильних рукавичок були включені у вартість оренди, але за тактильний костюм потрібно було доплатити. Договір оренди містив багато тексту дрібним шрифтом про додаткові витрати за пошкодження обладнання і те, що «Штепсель» за жодних обставин не несе відповідальності за будь-які ваші дії, особливо якщо це було щось незаконне.

— Я хотів би орендувати одну з установок «делюкс» на дванадцять годин, — сказав я.

Працівник підняв візор.

— Ви повинні оплатити наперед, розумієте?

Я кивнув.

— І я хочу орендувати широкий канал. Мені потрібно завантажити великий об’єм даних на свій акаунт.

— Завантаження коштує додатково. Скільки даних?

— Десять зетабайт.

— Чорт, — прошепотів він. — Що ви хочете завантажити? Бібліотеку Конгресу?

Я проігнорував запитання.

— Також мені потрібен пакет оновлень Мондо.

— Ясна річ, — відповів він з побоюванням. — Загальна вартість становить одинадцять тисяч. Просто помістіть великий палець на барабан і ми все зробимо.

Він виглядав дуже здивованим, коли транзакція пройшла успішно. Тоді знизив плечима і простягнув мені картку-ключ, візор і рукавички.

— Кабінка чотирнадцять. Останні двері праворуч. Вбиральня в кінці коридору. Якщо залишите після себе безлад, ми не повертаємо завдаток. Блювота, сеча, сперма, і все таке. І я потім повинен це все прибирати, тому зробіть мені послугу і проявіть певну стриманість, гаразд?

— Домовилися.