— Окада-сан, — промовила Крита, обіймаючи мене ззаду. — Їдьмо разом на Крит. Нам тут більше нема чого робити. Треба їхати на Крит. Як залишитеся — з вами обов’язково станеться щось погане. Повірте.

— Щось погане?

— Дуже погане, — пророкувала Крита тихим, але виразним голосом, як лісовий віщий птах.

15 Правильне ім’я Що згоріло літнім ранком від олії Неточна метафора

15

Правильне ім’я

Що згоріло літнім ранком від олії

Неточна метафора

Коли настав ранок, Крита залишилася без імені.

Як тільки розвиднилося, вона тихенько розбудила мене. Розплющивши очі, я побачив ранкове світло, що соталося крізь щілину у шторах, потім Криту, яка поглядала на мене, сидячи на ліжку. Замість нічної сорочки на ній була тільки моя стара майка. У промінні ранкового сонця ледь-ледь відсвічувало її волосся на лобку.

— Окада-сан, я вже без імені, — сказала вона. — Уже не повія, не медіум і не Крита Кано.

— О’кей! Ти вже не Крита, — проказав я, протираючи пальцями очі. — Вітаю. Тепер ти нова людина. Але ж як тебе називати? Як до тебе озиватися, коли стоїш до мене спиною?

Дівчина, яка до вчорашнього вечора була Критою Кано, здвигнула плечима.

— Не знаю. Мабуть, доведеться підшукати якесь нове ім’я. Колись я мала справжнє ім’я. А коли стала повією, мені дали тимчасову робочу кличку, про яку й чути не хочу! Потім, коли я кинула це заняття, Мальта придумала для мене як медіума «Криту Кано». Та оскільки тепер я всього цього позбулася, я стала іншою людиною, то мені потрібне зовсім нове ім’я. Окада-сан, вам нічого не спадає на думку? Якесь ім’я, що мені підійшло б?

Я трохи подумав, але нічого розумного не придумав.

— Можливо, тобі самій доведеться його шукати. Бо ти тепер нова, самостійна людина. Так, гадаю, буде краще, навіть якщо на це потратиш багато часу.

— Але ж це важко — знайти для себе правильне ім’я.

— Звісно, непросто. Бо іноді ім’я все виражає, — сказав я. — А може, й мені разом з тобою змінити своє ім’я? Як ти вважаєш?