Але тепер я намагаюся оволодіти своїм новим «я». Я не контейнер і не передавач. Хочу утвердитися на цій землі.

— Я тебе розумію. Але чому ти хочеш їхати зі мною на Крит?

— Бо це може виявитися корисним як для мене, так і для вас, — сказала Крита. — Мені здається, що нам тут не треба залишатися, а краще поїхати звідси. Окада-сан, ви не маєте жодних особливих планів на найближчий час?

Я мовчки похитав головою.

— Нам обом треба почати десь щось нове, — промовила Крита, зазираючи мені в очі. — І, гадаю, для початку було б непогано податися на Крит.

— Можливо, — погодився я. — Для початку, може, й непогано, але надто несподівано…

Крита усміхнулася до мене. Як мені здалося, вперше. Усміхнулася — отже, історія поволі почала рухатися у правильному напрямі.

— Часу ще маємо, — сказала Крита. — Навіть якщо спішити, на підготовку до подорожі піде тижнів два. А ви, Окада-сан, тим часом добре подумайте. Я не знаю, чи зможу вам щось дати. Бо, здається, зараз нічого не маю. У мені буквально порожнеча. Зараз я потрошку її заповнюю. Та якщо ви не проти, можу віддати вам себе. Гадаю, нам удасться допомогти одне одному.

Я кивнув.

— Але перед тим мені треба дещо обдумати, де в чому навести лад.

— Навіть якщо відмовитеся їхати на Крит, я не ображуся. Звичайно, пожалкую, та я хотіла б, щоб ви сказали чесно.

І тієї ночі Крита залишилася в мене. Увечері вона запропонувала прогулятися в найближчому парку. Я вирішив забути про родимку й піти. Подумав, що не варто постійно про неї думати. Був приємний літній вечір, ми годинку погуляли, потім вернулися додому й повечеряли.

Під час прогулянки я докладно переповів Криті зміст листа Куміко. Сказав, що, напевне, вона більше не повернеться. Завела собі коханця і спала з ним понад два місяці. Тепер вони начебто розійшлися, але повертатися до мене вона не збирається. Крита вислухала мою розповідь мовчки, жодних вражень про почуте не висловила. Мені здалося, ніби про всі ці перипетії вона вже знала. Видно, я був останнім, хто про це дізнався.

Після вечері Крита сказала, що хотіла б переспати зі мною. Зазнати зі мною фізичної близькості. Я здивувався — настільки це було несподіваним.

— Не знаю, що робити, бо ніяк такого не сподівався, — сказав я чесно.

Пильно дивлячись мені в очі, вона відповіла:

— Не має значення, поїдете ви зі мною на Крит чи ні, але я хотіла б побути з вами повією. Лише один раз продатися вам. Тут, сьогодні вночі. І покінчити з проституцією — фізичною і в думках — назавжди. Я навіть від цього імені — Крита — відмовлюся. Хочу поставити на цьому жирну крапку — мовляв, кінець.