Светлый фон

Білий камінь з хвилястою травою – то був не камінь. І відблиск ішов не від кристала. А від золотого зуба.

– Нині люди часто вважають, що відрубування голови – це надмірність. Але якщо ви хочете прищепити почуття лояльності своїм співробітникам, іноді треба вдаватись до виняткових засобів. Я впевнений, старший інспекторе, ви погодитеся зі мною.

– Перепрошую? – перепитав літній чоловік.

Здоровило схилив голову набік і насмішкувато подивився на нього.

– Недочуваєте, старший інспекторе?

Літній чоловік перевів погляд з акваріума на здорованя.

– Старість дається взнаки. Тож якби ви могли говорити трохи голосніше…

Твілінґен розреготався від несподіванки.

– Голосніше?

Він затягнувся сигаретою і подивився на білявого.

– Ти перевіряв їх на жучки?

– Так, босе. Ми й весь ресторан перевірили.

– Тоді ти глухнеш, Хефасе. Що ж буде з тобою і твоєю дружиною, коли… Як там у приказці? «Сліпий веде глухого»?

Він роззирнувся довкола, піднявши брови, і четверо його людей вибухнули сміхом.

– Вони регочуть, бо вони мене бояться, – сказав здоровило, звертаючись до молодого чоловіка. – А тобі, хлопчику, страшно?

Молодий чоловік нічого не відповів.

Старший глянув на годинник.

 

Карі подивилася на годинник. Сьома чотирнадцять. Парр підкреслював, що вони мають бути на місці вчасно.

– Осьде воно, – сказав Парр, вказуючи на вивіску.