Ричер сказав:

– Припустімо, що найбільшою спорудою тут є будинок. Із машинами та супутниковими тарілками. Але яка споруда тоді має номер для вчинення самогубств?

Ченґ і Вествуд нахилилися до столу біля нього, пліч-о-пліч, по обидва боки від нього. Вествуд сказав:

– Номер для самогубців, мабуть, другий за розміром. Спальня, вітальня, ванні кімнати і все таке.

– З електрикою, опаленням, кондиціонером та приглушеним, затишним світлом. Можливо, навіть із приємною музикою. Усі зручності, щоб почуватися як удома, – і тоді Ричер показав дещо на екрані. – Ось це?

– Може бути.

– То де ж тоді той малопотужний шевроле V-8?

– У котрійсь із інших прибудов. У віддаленому і звуконепроникному місці.

Ричер кивнув.

– Колись я був у Техасі і бачив, як їх використовують для перевезень зрошувальних насосів. Ще в ті часи, коли бензин був дешевшим за воду. Гадаю, це були мотори від звичайних машин, повернуті до життя після аварій та поламок. Вони робили прокладку з бетону і тим самим закріплювали конструкцію, наче двигун досі стояв десь під капотом. Фарбували у жовтий колір, щоб їх не збивали трактори чи снігоочисні машини. Але на вільному повітрі вони були дуже шумними. Тож будь-хто хотів би збудувати навколо цієї бетонної прокладки і дах. Стіни можна чимось обшити, та й стелю також. Якимось звукопоглинальним матеріалом.

– А ще знадобилась би електроенергія, – додав Вествуд. – Їх не використовують будь-коли, а лише в разі потреби. Вийшло б дуже незручно, якби саме тоді машина б не завелася. Тож вам би ще знадобився зарядний пристрій, під’єднаний на постійній основі для забезпечення мінімальної подачі струму. Просто на всяк випадок.

– То яка будівля?

Вествуд указав пальцем:

– Ця або ось та.

– Де вихлопна труба?

На якусь мить запанувала тиша. Вествуд відповів:

– Можливо, ми її просто не бачимо звідси.

– Але ж ми бачимо лінії, по яких тече струм. Ми бачимо навіть телефонну лінію, ось там. Лінії електропередач усього лишень з один дюйм завтовшки. А може, й того менше. Вихлопна труба в машини має товщину щонайменше два дюйми. Може, три. Іноді варто дивитися глибше. Метал під впливом спеки, а тому зварений докупи у декілька секцій. Але де ж ця труба? Не бачу нічого, щоб стирчало з вікна номера для самогубців. І з жодної іншої будівлі також.

– Може, вони її закопали.

– Через вологу вона покрилась би іржею вже за декілька тижнів. Із неї витікали б відходи. Їм довелось би без кінця і краю бігати до автомайстерні. Якби вони хотіли її заховати, то прикопали б на клумбі, загорнувши попередньо в капроновий гольф, і почали б на цій клумбі вирощувати густі кущі. Можливо, троянди. Так ми навіть швидше б її знайшли. Але її там немає. Просто не існує. Їхній веб-сайт – це обман.