Криміналіст підвів до неї голову. Очевидно, йому були невідомі деталі давньої справи, і він не знав, що Надія носила в торбинці гаманець зі своєю і братовою фотографією.

Стіллер згідливо кивнув. Технік підняв угору торбинку, тримаючи її руками в блакитних латексних рукавичках.

— Спасибі, — подякувала Ліне й опустила камеру.

Технік обережно розкрив торбинку й почав виймати з неї цілком добре збережені речі: в’язку ключів, помаду й кілька дрібних предметів, які Ліне не могла здалеку ідентифікувати. Ото й усе. Ніякого гаманця.

Ліне не мала сумніву, що торбинка належала Надії. Вміст відповідав опису. Вона спробувала собі уявити, як тіло, а вслід і торбинку скинули в землю біля дороги, спершу забравши з торбинки гаманець.

— Можливо, гаманець лежить десь там, унизу, — сказав Стіллер, коли техніки знову взялися до роботи.

Ліне уважно стежила за кожною лопатою. Досі вона ще ніколи не була присутньою при роботі поліції.

Від землі звільнили перші кістки. Ґрунт навколо них був трохи темніший за решту землі навколо. Довгі стегнові кістки, колінні чашечки, дрібні кістки пальців і дуги ребер. Тонкі корінці рослин обвивали їх немов нерви. Останнім вийняли череп. По ньому розбігалися начеб тріщини, а з правого боку бракувало шматочка.

Криміналісти щось обговорювали внизу, але Ліне не чула, що саме.

— Що там у вас? — крикнув Стіллер.

Старший з двох техніків підвів голову.

— Пролом черепа, — сказав він, доки інший фотографував пошкодження.

— Це стало причиною смерті?

— Можна буде сказати після детального обстеження у нас, у морзі, — технік волів утриматися від дочасних висновків.

Криміналісти відклали череп і взялися за решту скелета. Увесь одяг, напевно, зітлів. Скидалося на те, що вцілів лише пасок з іржавою пряжкою.

Старший криміналіст взяв щось біля тазових кісток і поклав у коричневий паперовий мішечок. Ліне стало цікаво, чи це не якась річ з кишені Надіїних штанів. Вона збільшила зображення на дисплеї камери й побачила рештки замка-блискавки.

Перш ніж почати збирати докупи кістки, криміналісти відклали сережку й перстень. Кістки сортували, починаючи з кистей рук. Усі дрібні кісточки лівої руки склали до окремої торбинки, позначили й відклали. Потім так само запакували рештки лівої ноги.

— Маю те, що хотів, — сказав Даніель до Ліне. — Нам однаково не судилося опублікувати відео тлінних рештків, тож мені більше нічого тут робити. Я — в готель, редагуватиму. А ти що?

— Трохи ще залишуся.

— Завтра теж буде довгий день. Мусимо підготувати новий подкаст.