— Незручні ті ліжка, — зустрів його Мартін.

Вістінґ покрутив шиєю, погойдав головою, щоб розрухатися.

— Одну чи дві ночі можна потерпіти, — усміхнувся він, беручи горня з кавою.

Після сніданку чоловіки вибрали з озера неводи. З човна було видно гору Айкедокктоппен з невеликим плато на вершині, яке стрімко уривалося над озером.

— Нам доведеться піти в обхід, — пояснив Мартін. — Найліпше спершу спакуватися, завантажити речі в авто, а вже звідти рушити стежкою нагору.

Улов був менший, ніж напередодні. Доки неводи просихали на сонці, вони почистили й посолили рибу. Потім спакували наплічники, прибрали, позамітали й вийшли з хати.

Вістінґові вже хотілося додому. Його муляла думка запропонувати Мартінові скасувати сходження, але ж він ще не досяг поставленої мети. Похід на гору давав додаткову можливість щось таки витягнути з Мартіна Гауґена.

Важке відро з соленою рибою відтягувало руки, дуже незручно було його тягти вдвох зарослою лісовою стежкою. Чоловіки час до часу міняли руки, та за кілька сотень метрів Вістінґ поставив відро долі, знайшов грубий патик, на який і повісили свою ношу. Потім поклали патик на плечі — так було зручніше спускатися вузькою стежкою. Мартін йшов першим. Вістінґ не зводив погляду з його потилиці. У найближчі двадцять чотири години Мартіна заарештують, подумав він. Відбитки пальців на листах викрадачів і знайдене тіло Надії Кроґ — достатні підстави, щоб висунути йому звинувачення. Добрий адвокат перекладатиме відповідальність на Катаріну, яка залишила вказівку, де шукати тіло Надії. Адвокат навіть може наполягати, що Мартін хоч і знав про злочин дружини, співучасником не був, бо знати й брати співучасть — це різні речі.

Два дні в літньому будиночку дивно вплинули на Вістінґа. Брехлива гра щось поробила з його самооцінкою. За всі роки в поліції він намагався бути однаково чесним, щирим і безкомпромісним у стосунку і до колег, і злочинців. Маніпулятивна поведінка щодо Мартіна гризла його сумління, і він радів, що ця вилазка в гори скоро закінчиться.

Коли вони дійшли до авта, Мартін поставив відро з рибою в кузов пікапа, закріпив його стропами, щоб не перевернулося під час нерівної їзди, і накрив брезентом.

Вістінґові не йшли з голови думки про Надію Кроґ. — У тебе завжди був цей пікап? — запитав він. Мартін підняв відкидний борт кузова.

— Так, він дуже практичний. Можна завантажити всім, чим хочеш. Підлітком я мав два кросові мотоцикли — займався мотокросом. Поклав у кузов — і спокій голові. Зручніше, ніж тягати за собою причіп.

— В аварії потрапляв?