Ліне кивнула, вийняла диктофон, щоб перевірити, наскільки ще вистачить батареї. Скоро доведеться заряджати.

— Треба ще раз поговорити з її хлопцем. Деталі справи тепер змінилися, — сказала Ліне.

Вона провела Даніеля до авта, дорогою вони домовилися про завтрашню зустріч.

Над’їхав патрульний автомобіль з кавою в термосах і намащеними булочками. Адріан Стіллер покликав Ліне. Вона налила собі кави й знову подалася до робочого намету.

Криміналісти далі не просунулися, стояли з правого боку того, що зосталося від скелета, і радилися.

Адріан Стіллер відгорнув стулки намету, зайшов досередини з пляшкою води в руці.

— Нагорі кава приїхала, — повідомив він, але помітив, що техніки на дні ями чимось дуже заклопотані.

— Що у вас?

Старший криміналіст підвів голову.

— Вона має численні переломи руки, стегнової та гомілкової кісток.

— І черепну травму, — додав його колега.

— Що це нам дає?

Старший криміналіст, здавалося, опирається й не хоче казати нічого конкретного.

— Пошкодження дуже нагадують травми від наїзду, — нарешті промовив він.

— Від наїзду? — перепитав Стіллер.

— Ну, це найперше, що можна припустити, якщо вже вона лежала у придорожньому рові.

— Тоді тут не було ніякої дороги, — втрутилася Ліне. — Її щойно починали будувати.

Криміналіст стенув плечима.

— У кожному разі, такі травми я бачив лише після дорожніх нещасних випадків.

Стіллер перевів погляд на Ліне.