Вона швидко повернулася до кімнати, знайшла фотографії з толоки, які їй позичив Трюґве Юнсрюд. Фото Бернгарда й Леннарта Клаусенів так і лежало першим у пачці. Однакове підборіддя, і більше ніякої схожості між батьком та сином.

У комп’ютері Ліне знайшла файл з фото Ліси Клаусен, відкрила його на весь екран. Ось від кого Леннарт успадкував світле волосся, блакитні очі й кругле обличчя.

Може, хворобу матері теж успадкував? Може, цього й боявся Бернгард Клаусен?

У своєму тексті Ліне наголошувала на тому, що Леннарт Клаусен випадково натрапив на крадені гроші, а після його загибелі їх знайшов його батько й привласнив собі. Однак цілком можливо, що Бернгард Клаусен сам їх викрав зі сховку, щоб мати кошти на лікування, якби раптом захворів син.

Ліне схвильовано погортала свої записи аж до зустрічі з його особистою секретаркою. У блокноті було записано лише ключові слова й уривки фраз, але з їх допомогою вона змогла реконструювати висловлювання Едель Голт. Бернгард Клаусен змінився після смерті дружини, спохмурнів і замкнувся у собі, почав подовгу гуляти на самоті.

Припущення міцніло, що довше вона думала над цим. Згрубша, це було дуже схоже на мимовільну крадіжку Амалією пакетика з льодяниками, який так спокусливо стояв на полиці крамниці просто перед дитячим возиком. Трапилася нагода. Багато хто вчинив би так само. Але Бернгард Клаусен мав ще й мотив. Для нього гроші могли означати різницю між життям і смертю.

У голові спливла ще одна думка. Рита Салвесен сказала щось таке, що мало сенс. Бернгард Клаусен провідував її, коли внучці виповнився рік. Він дав Риті свою візитівку й запевнив, що в разі потреби вона будь-коли може звертатися до нього. Коли вона пізніше хотіла позичити гроші на переїзд до Іспанії, Бернгард Клаусен відмовив, мовляв, він казав, що готовий допомогти, якби хтось, невістка чи внучка, серйозно занедужали.

Якщо форма раку в Ліси Клаусен мала генетичне походження, то могла б уразити й онуку. У цьому, мабуть, пояснення, чому Бернгард Клаусен не позбувся грошей після загибелі сина. Сім’я була для нього понад усе. Трюгве Юнсрюд теж так сказав, передаючи їй фотографію батька і сина.

Події біля насосної станції почали вимальовуватися перед її внутрішнім зором: засмучений, поринувши у депресивні думки, Бернгард Клаусен прогулюється над озером Єршьо. Бачить Ґюдіма, який заносить на станцію пластикові сміттєві мішки, але сам залишається непоміченим. Ґюдім замикає двері і їде геть. Цікавість змушує Клаусена добути ключ зі схованки. Він потрапляє до приміщення станції і знаходить гроші.