— Знаєш код?

— Ні, — збрехала Ліне.

— Але гроші там?

Ліне кивнула.

— Дев’ять картонних коробок.

Чоловік вилаявся, відволік її назад до гардеробної, жбурнув на підлогу й увімкнув світло. Поздирав з вішаків увесь одяг, доки, врешті, знайшов пасок і звелів Ліне закласти руки за спину. Цупка шкіра врізалася в тіло, коли він затягнув пасок на зап’ястках.

На полиці під стелею лежали два спальні мішки. Чоловік стягнув одного, розкотив на підлозі.

— Залазь! — скомандував він.

Ліне сіла, підсунулася до отвору.

— Головою вперед! — прикрикнув чоловіка.

Мабуть, вона задовго вагалася, бо чоловік схопив спальник і натягнув їй на голову. Ліне враз забракло повітря. Вона закашлялася, докладаючи неймовірних зусиль, щоб не запанікувати, відчула, як він іще одним паском стягнув їй ноги.

— Ні! — крикнула вона. — Прошу!

Удар носаком у живіт змусив її захлинутися болем. Вона почула, як замкнулися за ним двері гардеробної. Кроки віддалились у напрямку вхідних дверей. І все стихло.

Дихати ставало дедалі важче. Повітря наче не доходило до легень.

Ліне перевернулась на бік і почала смикати за спиною руками. Пасок ледь ослабнув. Вона перевернулася на інший бік і відчула обличчям щось холодне й гостре. Розсувний замок. Притулилася губами, намагаючись втягнути крізь нього хоч трохи повітря і не перестаючи вивертати руки за спиною.

Гаряче, вогке повітря ватою затуляло обличчя, з неї цебенів піт.

Пасок розтягнувся. Вона висмикнула праву руку, допомогла собі нею звільнити ліву. Відчувала, як здерла шкіру на тильному боці долоні. Потім підтягнула коліна, вперлася спиною у тканину спального мішка й випростала руки над головою. У ногах спальника теж мала б бути сувалка замочка. На жаль, Ліне помилилася, цей спальник не мав сувалки з обох кінців. Але з вільними руками було легше впоратися з паском на ногах. Крізь спальний мішок вона намацала пряжку, зуміла схопити кінець паска й потягнути за нього. Пасок розстібнувся.

Ліне вужем вислизнула з мішка, жадібно хапаючи ротом повітря.

Вибравшись з пастки, відкинула спальник набік і трохи полежала на спині, збираючись з думками.

Почулося рипіння вхідних дверей. До неї долинули кроки й голоси, але слів розчути вона не зуміла.