Жінка засміялася.

— Хто тобі це сказав?

Тарас мовчав.

— Цього ми вже ніколи не дізнаємося, правда?

Карін подивилась на нього з люттю в погляді.

— Не переживай. Коли щось у ньому і знайшли б, то зависокі дози віагри. Вона його вбила, а не я.

Вона взяла склянку і подивилася крізь світло.

— Як кров. Ти не знаєш, що втрачаєш.

— Вона була людиною, Карін.

— Як і я колись.

Удова піднесла склянку, наче хотіла з ним цокнутися, але перехилила і повільно, але рішуче випила до дна, потім обережно поставила на стіл, наче вважала, щоб склянка не випала з рук.

Тарас дав знак Остерцеві, який витягнув з кишені наручники і зробив крок до них, але його зупинило харчання, яке вирвалося Карін з рота. Тіна підбігла і невпевнено зупинилася, переводячи погляд з жінки, яка скрутилася в клубок і в жахливих конвульсіях впала з дивана на підлогу, на Тараса, який з відсутнім виразом обличчя спостерігав за сценою. Потім підвів очі на Тіну і повільно повернувся до Остерця.

— Викликай Цвілака.

Голова дівчини, тіло якої вони витягли з Сави Бохиньки, лежала загорнена в поліетилен у скриньці, на верхній полиці між інструментами. Тарас, не розгортаючи, передав її Цвілакові, який приїхав через дві години. Інспектор показав тіло і розповів про те, як Карін померла.

— Карін... — прошепотів Цвілак і якийсь час мовчки постояв біля трупа. Тоді зітхнув і став навколішки.

— Ціаністий калій, — сказав він. — Б’юсь об заклад, що це ціаністий калій.

Патологоанатом обернувся і зупинив свій погляд на Тіні:

— Ціанід блокує клітинне дихання. Зупиняє дію ферменту цитохром с-оксидази, і стається внутрішня гіпоксія. Зойкнеш — і...

Епілог

Епілог