— Не знаю, чи тобі відомо... В нього їх була купа... Аленка теж, ти це знаєш?

— Знаю, — сухо відповів Тарас.

— Знаєш? А я робила вигляд, що мені байдуже, але мені не було. Мені було так боляче...

Жінка зітхнула і знову заплющила очі.

— Наче хтось перемотав фільм назад, наче все життя пройшло перед очима... і єдине, що ти можеш сказати, що фільм вийшов убогим. Май мізерно, кажуть у цих краях.

Розплющила очі і подивилася на інспектора. Тепер він бачив іншу Карін.

— Що ти зробив би, коли б прийшов додому, а там сидить голий тип і каже, що чекає не тебе, а Аленку? І що вона вагітна від нього?

— Вагітна?

— Так, вагітна від мого чоловіка. З яким я не могла мати дітей.

— Вона не була вагітною, — сказав Тарас і повторив: — Повір мені, не була.

— Вона так сказала.

— Ти ж цілилася їй у голову. Що вона могла зробити?

Карін скривилася.

— Ти її застрелила?

— Ага.

— А чоловік, якого ми також витягнули з озера?

— Я не знаю, звідки він взявся. Він там стояв і дивився.

— І ти застрелила його теж?

Жінка кивнула.

— Потім ти їх поклала у човен Балажича і відвезла до Старої Фужини, туди, де озеро найглибше...