— Типу риболовецької волосіні, прикріпленої до ланцюжка зливного бачка, і якоїсь іграшки?

— Це не проста іграшка, Беате. Це Namco G-Con 45, — сказав Харрі й ляснув по пластмасовому пістолету велетенського розміру.

— Ти принаймні етикетку «Playstation» відчухрай, — порадила Беате і похитала головою.

Харрі роззувся і, зігнувшись, швидким кроком перетнув сухий, потрісканий простір між воротами та будинком, на якому, за первинним планом, передбачалося розбити газон. Він примостився спиною до стіни під вікном і махнув Беате рукою. Він її не бачив, але знав, що вона розрізнить його фігуру на тлі білої стіни. Харрі подивився на небо, де Всесвіт виставив напоказ усі свої зірки. Через декілька секунд із будинку донеслися слабкі, але цілком помітні трелі мобільного телефону. Палац Доврсько-го діда. «Пер Ґюнт». Іншими словами, цей малий не позбавлений почуття гумору.

Харрі затримав погляд на одній із зірок і спробував викинути з голови всі інші думки й зосередитися на тому, що ж йому слід зробити. Але у нього нічого не вийшло. Еуне якось сказав, що коли ми знаємо, що в нашій Галактиці більше сонць, аніж піщинок на пляжі, то навіщо нам ворожити, чи є на них життя, чи ні. Краще задатися питанням, чи мирно настроєні ці цивілізації. І вирішити, який ступінь ризику при контакті з ними. Харрі стиснув рукоятку пістолета. Саме це питання він щойно поставив самому собі.

Телефон перестав грати мелодію Ґріґа. Харрі почекав. Потім перевів дихання, звівся на ноги і пробрався до дверей. Прислухався, але в будинку стояла тиша, звучали тільки пісні цвіркунів. Він обережно взявся за ручку дверей, припускаючи, що вона замкнута.

Так і вийшло.

Харрі тихо вилаявся. Він заздалегідь вирішив, що у такому разі не зможе скористатися ефектом раптовості й їм слід почекати до завтра, купити зброю й тільки потім повернутися на місце. Він аніскільки не сумнівався, що в такому містечку без зусиль роздобуде пару стволів пристойної якості. Але він також чудово розумів, що Леву незабаром донесуть про те, що сталося, так що часу в них обмаль.

Харрі підскочив, коли відчув біль від укусу в правій стопі. Він інстинктивно відсмикнув ногу й подивився вниз. У слабкому світлі зірок він розрізнив чорну смужку на білій обштукатуреній стіні. Вона вела від дверей на сходи, де щойно стояла його права нога, і далі — вниз по сходинках, де і зникала з очей. Він вийняв із кишені електричний ліхтарик Mini Maglite і ввімкнув його. Це були мурашки — ті самі lava ре. Великі, руді, напівпрозорі, вони рухалися двома колонами — одна прямувала по сходах униз, а інша — вгору, проникаючи в будинок крізь щілину між дверима та порогом. Місцеві мурашки явно відрізнялися від звичних норвежцям, тих, що заводяться в цукрі. Розглянути, що вони несли, Харрі не міг, але наскільки він розбирався в мурашках, якийсь вантаж у них усе-таки був.