— «Віктор нуль три» для «Віктора нуль один». Здається, він тут. Ми стоїмо напроти білої вілли на… е-е. Ерік намагається з’ясувати назву вулиці, але, в усякому разі, на стіні будинку табличка з номером шістнадцять.

Волер приглушив музику:

— О’кей. З’ясуйте назву і чекайте нас. Що це у вас за свист?

— Це не у нас, це в будинку.

У телефоні пролунав скрипучий голос:

— «Сташонсвеєн» для «Віктора-один». Пробач, що перериваю, але у нас тут машина екстреної допомоги. Вони кажуть, що їм треба на Харелаббен, шістнадцять. Там спрацювала охоронна сигналізація — на центральному пульті зареєстровано. Мені…

— «Віктор нуль один» — усім підрозділам — вперед! Харелаббен, шістнадцять! — скомандував Волер.

Б’ярне Мьоллер був у препоганому настрої. Його витягнули з будинку під час «Ареп Post»[51]. Він знайшов білу віллу з номером 16 на стіні й припаркувався навпроти. Минув ворота і підійшов до відчинених вхідних дверей, де стояв поліцейський із вівчаркою на повідку.

— Волер тут? — запитав начальник забійного відділу, і поліцейський кивнув у бік дверей. Мьоллер відзначив, що скло у дверях розбито. Волер стояв у коридорі просто перед ним і запекло сперечався про щось із іншим співробітником.

— Що, чорт вас усіх забирай, тут відбувається? — запитав Мьоллер без усякого вступу.

Волер обернувся:

— Ах он як! Ти-то тут яким побитом, Мьоллер?

— Мені зателефонувала Беате Льонн. Хто дав дозвіл на все це безумство?

— Прокурор.

— Я не арешт маю на увазі. Я питаю>хто дав сигнал на початок третьої світової війни всього лише через те, що один із наших колег, можливо — можливо! — в змозі прояснити кілька речей?

Волер гойднувся на каблуках і подивився Мьоллеру просто у вічі:

— Начальник відділу поліції Іварссон. Ми знайшли дещо у Холе на квартирі, так що від нього вимагається щось більше, ніж просто поговорити з нами. Він підозрюється у вбивстві. Ще що-небудь хочеш дізнатися, Мьоллер?

Від здивування Мьоллер звів брову і припустив, що Волер не в собі: перший раз у житті він почув, як той у такому зухвалому тоні говорить із вищестоящим начальником:

— Так. Де Харрі?

Волер показав на червоні сліди на паркеті: