Він почув, як вона глитнула, мовби хотіла перевести подих.

— Вебер перевірив відбитки пальців на склянці. Більшість твої. Результати аналізу осаду в склянці будуть готові за кілька днів.

— Чудово.

— Комп’ютер із твоєї комірки також перевірили. Там встановлено спеціальну програму, так що дату і час відправлення повідомлення можна вибрати заздалегідь. Останню зміну внесено в день убивства Анни Бетсен.

Харрі вже більше не відчував холодного, пронизливого вітру.

— Тобто повідомлення,які ти отримав,уже були в комп’ютері, коли його встановили у тебе в підвалі, — сказала Беате. — Ось чому твій сусід-пакистанець говорить, що бачив його там уже давно.

— Ти хочеш сказати, що він отак сам по собі всю дорогу і працював.

— Адже його, як і мобільник, до Мережі було підключено, тож які тут проблеми.

— Чортовиння! — Харрі ляснув себе по лобі. — Адже що виходить: якщо він заздалегідь запрограмував комп’ютер, значить, наперед знав, як розвиватимуться події. Чортів ляльковий театр. А ми в ньому маріонетки.

— Виходить, так. Харрі, ти куди зник?

— Та тут я, просто стараюся все це переварити. Тобто забути на якийсь час, а то дуже багато інформації зараз. А стосовно фірми що-небудь вдалося дізнатись?

— Ах, фірма, отож. А з чого ти взяв, що я нею взагалі займалася?

— Та ні з чого. Поки ти сама про це не сказала.

— Я взагалі про це мовчала.

— Вірно. Але тон у тебе був такий піднесений.

— Тобто?

— Тобі вдалося щось з’ясувати, правда?

— Дещо.

— Нумо викладай.

— Я подзвонила одній пані з аудиторської контори, яка перевіряє серед інших і бухгалтерську звітність АТ «Замки», й вона прислала мені список усіх, хто там працює з їхніми ідентифікаційними номерами. Четверо на повній ставці, у двох неповний робочий день. Я пробила їх по базі Судового реєстру і ще по одній комп’ютерній базі. У п’ятьох усе чисто. А ось у одного…