— Ну?

— Довелося здорово помружити очі, поки все на моніторі не прокрутила. В основному наркотики. Підозрювався в збуті героїну і морфію. Але отримав термін за зберігання невеликої партії гашишу. Мав ще ходки за крадіжку із зломом і два пограбування банків за обтяжливих обставин.

— Із застосуванням насильства?

— У нього пістолет був під час одного з пограбувань. Не стріляв, щоправда, але пістолет був заряджений.

— Блискуче! Це наша людина. Ти просто ангел. Як його звуть?

— Альф Гуннеруд. Тридцять два роки. Адреса — вулиця Тора Ульсена, дев’ять. Судячи з усього, мешкає сам.

— Повтори ім’я й адресу.

Беате повторила.

— М-м… дивно тільки, як він із такою репутацією зміг влаштуватися слюсарем.

— Власником фірми записана Біргер Гуннеруд.

— Тоді зрозуміло. Ти упевнена, що все о’кей?

Пауза.

— Беате?

— Все о’кей, Харрі. Що ти збираєшся робити?

— Збираюся нанести йому візит, може, знайду там що-не- будь цікаве. У такому разі подзвоню тобі з його квартири, а ти пришлеш хлоп’ят, щоб зафіксувати докази, як годиться.

— Коли ти до нього поїдеш?

— Навіщо тобі це знати?

Ще одна пауза.

— Щоб я була на місці, коли ти подзвониш.

— Завтра об одинадцятій. Сподіваюся, він у цей час буде на роботі.