— Сідайте, я прийму вашу заяву, — сказав Рат.

Ще й без стенографістки. То і нехай, це було не так важливо. Він підсунув єврею стілець, а сам сів за письмовий стіл Фосс, відкрив свій блокнот і витягнув олівець.

— Тоді почнімо, — сказав він, — ваше ім’я, будь ласка.

— Я просто хочу зробити заяву, будь ласка.

— Я це знаю, але спочатку мені потрібно ваше ім’я.

— Я не можу назвати своє ім’я, я просто хочу зробити заяву.

— Якщо ви подаєте заяву, то нам також знадобляться ваші ім’я та адреса.

— Я просто хочу зробити заяву, будь ласка.

— Але саме для цього мені потрібно ваше ім’я.

— Без імені, будь ласка, я просто хочу зробити заяву, — чоловік був дуже наполегливим.

Рат закотив очі.

— Спочатку скажіть, що ви бачили. Ми можемо подбати про формальності пізніше.

— Ну, що я хочу вам сказати? Я зустрів того чоловіка, якого ви шукаєте.

У кошику для паперів на столі Фосс був цілий стос портретів. Рат узяв один і штовхнув його через стіл.

— Ви маєте на увазі його?

Єврей кивнув, і Рат повільно прийшов до тями. Можливо, що цей чоловік справді бачив щось важливе.

— Коли і де ви його бачили?

Старий вказав на фоторобот.

— Ножа у нього не було. Був тільки пістолет.

Рат прочистив горло.